Не послухалася свекрів – залишилася без чоловіка.
Мій перший 10-річний шлюб закінчився розлученням. Причина – відсутність дітей. Я дуже хотіла стати мамою, а перший чоловік до останнього зволікав візит до лікаря. За матеріалами
Після розлучення, в компанії друзів, я познайомилася з Дмитром. А через деякий час я зрозуміла, що чекаю дитину. Про те, що Дмитро стане батьком, я повідомила і йому, вирішивши для себе, що дитина з’явиться в будь-якому випадку. Я була фінансово незалежна – мала свою невеличку справу, трикімнатну квартиру, машину. Мої батьки живуть окремо.
Дмитро познайомив мене зі своїми батьками. Мені не сильно зраділи, але в «улюблені невістки» я і не напрошувалася, а ось з колишньою свекрухою ми дружимо досі. Саме колишня свекруха і інші родичі мого колишнього чоловіка першими привітали мене з народженням дитини.
Я працювала до кінця, на Дмитра надії не було – у нього нестабільний заробіток. Виходячи заміж, я і не розраховувала на його утримання. Свекри, досить скупі люди, чомусь дзвонили мені і запитували, коли Дмитро заплатить комуналку – адже прописаний він був у них. Але жив він у мене, і користувався тією комуналкою, яку оплачувала я!
На хрестини дитини сім’я чоловіка не подарувала мені нічого – ні пелюшки, ні сорочечки, ні брязкальця. Коли я виношувала дитину, в якості подарунка, мені одного разу була передана зв’язка бананів. Зате скільки повчання посипалося. Ніби в свої 35 я не могла розібратися, що ж робити з дитиною.
А ще до нас в будинок став частенько став заходити свекор. Він приходив, як до себе додому, кидав свій одяг де попало, я тільки ходила слідом за ним і збирала.
Він обшарював всі кути, уважно розглянув сантехніку, вилаяв ремонт, хоча у самих свекрів квартира не бачила ремонту років 30: старі радянські шафи, сантехніка тих же часів, штукатурка зі стелі сиплеться. А Діма все обіцяв: «Переїдемо – я такий ремонт зроблю!». Хоча за той час, що він жив у мене, він навіть цвяха не забив – не допроситися було, сама все робила.
Причина візитів свекра розкрилася через кілька днів. Щасливий чоловік прийшов і повідомив, що його батьки пропонують нам обмін: їх трійка на мою трійку. Єдина різниця між квартирами – у свекрів 2 лоджії. А свекри, як обмін відбудеться, продадуть мою квартиру і куплять собі будинок.
– Ні, Діма, обміну не буде. Тут – я сама собі господиня. А там – ти прописаний, виходить, та квартира – з обтяженням. Нехай вони продають свою квартиру і купують собі будинок де захочуть! – відмовилася я.
Але ж головне – і на рахунок розлучення свекри все продумали: мої батьки повинні були переїхати до мене, а Діма – в квартиру моїх батьків. Ось такі молодці, як чудово все розпланували.
Варто було мені відмовитися від такої щедрої пропозиції, як з Дмитром ми розійшлися, а я автоматично стала поганою матір’ю.
Після чергової догани свекрухи по телефону, я відповіла:
– Добре. Нехай я буду поганою матір’ю, але Ви мене не турбуйте. А якщо є претензії – ласкаво прошу в органи опіки та піклування.
Відтоді пройшло 9 років. За цей час, мою дитину свекри жодного разу не привітали з днем народження. Ні листівки, ні по телефону. Дмитро іноді бачиться з дитиною.
А місяць тому, після стількох років мовчання, раптом подзвонила свекруха. І попросила, щоб мою дитину до неї на дачу більше не возили. Об’їдає їх, мабуть, 9-річна дитина. Я у неї запитала – а я-то тут при чому? Хіба я до неї її онука привожу? Нехай всі претензії до сина свого пред’являє.
Прикро кожен раз на питання дитини: «Чому мене не люблять дідусь і бабуся?», виправдання їм придумувати. Як дитині прямим текстом сказати «Так, вони тебе не люблять»? Не розумію, як так можна, це ж їхній рідний онук.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
