fbpx
Життєві історії
На хрестинах моєї доньки свекруха перед усіма почала говорити, що через мене вона все ще живе у дочки і не може повернутися до себе додому. Тому що кілька років тому саме я заборонила її синові оплачувати борги за її квартиру, і вони досі не погашені. Олена Дмитрівна кілька років плекає цю надуману образу, але переконати її у тому, що я не винна, не можливо

Після нашого одруження, я була дуже здивована пропозицією мами чоловіка. – Я сама з донькою живу, з дитиною їй допомагаю. Моя квартира – пустує. Навіщо вам гроші витрачати, знімати? Заїжджайте і живіть, ось ключі. Олена Дмитрівна, посміхаючись, вручила нам в’язку ключів.

Варто було нам розпрощатися з жінкою, як чоловік одразу сказав:

– Ми туди не поїдемо.

– Чому? – поцікавилася я.

– Оксано, мама не просто так до моєї сестри переїхала. У неї борг за квартиру. Там немає гарячої води і електрики, – пояснив чоловік.

– Ну і що? Оплатимо, підключимо. Тим більше, ти сам говорив, що у твоєї мами фінансові труднощі. Міг би і допомогти мамі з оплатою комуналки.

– Я і допомагав! Я кожен місяць їй гроші давав, щоб мама за квартиру платила. А вона ці гроші моїй сестрі віддавала, на дитину. Чому я повинен знову платити за те, що вже оплачував? – обурився чоловік.

– Оксано, зрозумій: варто нам туди заїхати і все підключити, як мама відразу туди повернеться. Ми знімемо квартиру, це більше не обговорюється.

– Все, зрозуміла. Ключі тільки мамі своєї віддай назад. З доводами чоловіка я погодилася – йому свою маму краще знати. Ми знайшли симпатичну однокімнатну квартиру, віддали заставу, оплатили за перший місяць і заїхали.

Через два тижні почалося «промацування ситуації». Мені написала зовиця: «Якщо ти в телефоні сидиш, значить світло підключили. Молодці».

Відразу після цього, чоловікові зателефонувала Олена Дмитрівна: – Синку, у нас воду гарячу відключили. Ми сьогодні ввечері митися до вас приїдемо.

– Ой, мамо, забув тобі сказати – ми з Оксаною квартиру зняли. Я тобі ключі від твоєї квартири завезу днями.

– Тобто, у мене вдома все так же немає ні світла, ні гарячої води? Я правильно зрозуміла?

– Так, мамо, ти все правильно зрозуміла.

– Ну що ж. Все з твоєю дружиною зрозуміло, – сказала Олена Дмитрівна і кинула слухавку.

На наступний день, чоловік відвіз своїй матері ключі від квартири. А повернувся весь засмучений. Від питань відмахувався, вечеряти відмовився, відразу спати завалився.

«Я так і знала, що ти сієш між мамою і братом непорозуміння» – нове повідомлення від сестри чоловіка нічого не пояснило, а все тільки заплутало. Я поговорила з чоловіком. Він відповів коротко: – Вони вирішили, що не хочуть тебе приймати.

Після цього, я майже три роки не бачила ні свекруху, ні зовицю. Чоловік заборонив їм приходити до нас додому і не брав мене з собою до них в гості. Два місяці тому я народила доньку. І ми готувалися до хрестин.

Вирішено було запросити хресних дочки і моїх батьків, а мама і сестра чоловіка були під питанням. Випадково я почула, як чоловік розмовляв по телефону. Як я зрозуміла – зі своєю мамою.

– Тільки спробуй мені дружину засмутити! Навіть не думай їй нічого говорити. Якщо ні – і внучку бачити не будеш.

Ми накрили стіл і почали чекати гостей. Родички чоловіка запізнилися. Зовиця прийшла зі своїм 6-річним сином. Вони вручили нам подарунки на хрестини – кілька пелюшок і крем під підгузник, половинку тюбика.

– Це ще після мого Віктора залишилося, хороший крем! – кивнула мені зовиця. А свекруха зі мною навіть не привіталася – відразу повз пройшла, до ліжечка, де спала її внучка. Розмова за столом не клеїлася – зовиця зі свекрухою переморгувались і постійно перешіптувалися. Варто було кому-небудь з гостей побажати щастя-здоров’я нашій дівчинці, як вони пирскали зі сміху.

А коли моя мама вручила свій подарунок – коляску, свекруха скривилася і сказала:

– Я б для своєї внучки теж розщедрилася. Шкода, що у мене тільки один онук. Відразу після цих слів, мій чоловік підійшов до своєї мами, взяв її під руку і ласкаво сказав:

– Мамо, тобі пора.

І тут свекруху прорвало. Вона перед усіма почала говорити, що через мене вона все ще живе у дочки і не може повернутися до себе додому. Тому що кілька років тому саме я заборонила її синові оплачувати ті борги. І вони досі не погашені, уявляєте?

Олена Дмитрівна кілька років плекає цю надуману образу. І саме тому – внучка їй не внучка. Чоловік вивів свою волаючу маму з нашого будинку. Зовиця, схопивши свого сина, сама слідом вирушила.

– Не хвилюйся, більше вони тут не з’являться. Я дав мамі шанс, але, здається, змінити її неможливо.

А я подумала – як же мені пощастило з чоловіком, і чому у свекрух завжди у всьому винні дружини їх синів?

Фото ілюстративне – iport.

You cannot copy content of this page