fbpx

На днях син зателефонував і сказав, що хоче прийти до мене, я аж здивувалася, бо він у мене рідко буває. Зайшов, трохи покрутився по кімнатах, а потім питає: “Мамо, а у тебе поїсти щось є чи ні?” Я кажу є, але ти таке не будеш, напевно. Філе куряче з гречкою та капустяний салат ще є. Я ж не знала, що ти прийдеш! А він: “Ой, мамо, давай все, що не шкода”. І як став все підряд їсти. Я йому і шпроти відкрила, огірочки мариновані дістала. Все з’їв. З тарілок, з банок, з каструль. Я запитала, чи його вдома годує дружина. Думала пожартувати, але коли син став розповідати про своє життя, я геть засмутилася

– Нещодавно син подзвонив, каже: “Мамо, я зараз за інструментами своїми заїду, ти вдома?”  – розповідає 60-річна Ірина Петрівна. – Я говорю, звичайно, вдома, хоча здивувалася: за якими ще інструментами? Син давно вже все забрав у їх з Світланою квартиру, у мене тут якщо тільки пара викруток завалялася і на тому все. Явно просто привід він придумав, щоб заїхати до мене, відразу подумала я. Зайшов, трохи покрутився по кімнатах, а потім питає: “Мамо, а у тебе поїсти щось є чи ні?” Я кажу – є, але ти таке не будеш, напевно. Філе куряче з гречкою та капустяний салат ще є. Я ж не знала, що ти прийдеш! А він: “Ой, мамо, – каже, – давай все, що не шкода – і гречку, і курку, і салат свій, бажано з хлібом, якщо є.”

Синові Ірини Петрівни, Григорію, 35 років, він давно вже живе окремо і самостійно. У нього сім’я: дружина Світлана і майже чотирирічна дочка. Рік тому Світлана вийшла з декрету, відправивши доньку в садок. Дуже, треба сказати, вчасно вийшла, тому що приблизно в той же час у Григорія почалися проблеми з роботою. У своїй фірмі, в якій пропрацював близько десяти років, чоловік потрапив під скорочення. Отримав, як годиться, два оклади на руки, і відправився шукати роботу, не особливо спочатку і засмутившись.

Все одно цю роботу треба було міняти. Справи компанії давно вже йшли не дуже, і скорочення співробітників – тому яскраве свідчення. Просто поки дружина сиділа в декреті, міняти роботу Григорію було якось не з руки. Складеться на новому місці – не факт, а на чоловікові все ж була відповідальність за сім’ю. Чи то справа зараз, коли є Світланина зарплата. Нехай не найбільша, проте допомагає протриматися на плаву.

І ось уже десять місяців Григорій, як він написав у своєму фейсбуці для друзів і потенційних роботодавців, «відкритий для нових пропозицій».

Тільки ось пропозицій – справжніх, реальних, з більш менш хорошою зарплатою, на яку можна годувати сім’ю, зовсім негусто, на жаль. Звільнили Григорія перед Новим роком – ну, там зрозуміло, в грудні потенційним роботодавцям не до найму співробітників. Потім був січень – теж безперспективний місяць для пошуку роботи. У лютому і на початку березня Григорій навіть сходив на три або чотири співбесіди, що не закінчилися нічим зовсім. Ну а потім сказали всім сидіти вдома, і після того з працевлаштуванням стало зовсім складно.

Григорієві і самому це все не подобається. Він працює з двадцяти років без перерви, ні дня вдома не сидів, ні на чиїй шиї. Правда, особливого досвіду пошуку роботи у нього немає, довго просидів на останньому місці. Але це ж не біда. Молодий чоловік, з досвідом, з освітою, хороший фахівець. Але знайти роботи він поки зовсім не може.

І дружину Світлану все це дуже не радує.

– Спочатку вона поводилася нормально, – розповідає Ірина Петрівна. – Підтримувала чоловіка, заспокоювала, переконувала, що рано чи пізно все налагодиться. Але чим далі, тим гірше. Останнім часом взагалі так недобре у них виходить: постійно повчає його, незадоволена при дитині. Втомилася вона, бач, тягти на собі все одна. Ну ось навіщо так? Я не розумію! Ну, був би чоловік ледар у неї, але ж ні! Завжди працював, сім’ю свою утримував. А важкі періоди бувають у всіх,  хіба ні в кого немає проблем затяжних в житті.

Втім, Ірина Петрівна і сама визнає, що важкий період у Григорія таки занадто затягнувся.

– Загалом, поклала я йому філе з гречкою, салат дістала, хліба нарізала, – продовжує розповідь Ірина Петрівна. – Він як їсти почав все підряд. Неначе тиждень не їв нічого. Ну я, бачачи таку справу, ще хліба відрізала, шпроти відкрила йому, огірочки мариновані дістала. Все з’їв. З тарілок, з банок, з каструль. Я йому кажу, тебе що, Світлана твоя зовсім не годує, чи що? Пожартувати хотіла. А він як подивився на мене сумним поглядом, я зрозуміла, що не до жартів. Кажу, розповідай, що відбувається там у вас. Він спочатку все відмахувався, але я з нього все одно витягнула. Виявляється, Світлана вирішила в будинок продукти не купувати, уявляєш? Це вона безробітного чоловіка так виховує! Щоб він швидше роботу знайшов!

За словами Ірини Петрівни, таке відбувається вже пару тижнів. Дружина урочисто оголосила Григорієві, що годувати його більше не має наміру, закупівлю продуктів теж припиняє. Хочеш, мовляв, їсти – піди, зароби і купи.

– Ну, син, звичайно, не поставився до цього серйозно спочатку, думав, так, чергова витівка дружини невдала якась, – зітхає Ірина Петрівна. – Але вона і правда таке влаштувала, як і обіцяла. Дитина у них в садку їсть, Світлана – на роботі, в їдальні. Після роботи невістка моя дочку забирає і веде до своєї матері, там, мабуть, вечеряють вони обоє. На вечір приносить дитині один йогурт або банан, годує перед сном зі своїх рук. А холодильник стоїть у них весь час абсолютно порожній!

Ну, тобто холодильник спорожнів не відразу, звичайно. У будинку були якісь запаси: крупа, макарони, чай з цукром, варення від тещі. І в холодильнику на момент початку виховної акції теж щось було – пара котлет, каструлька супу, пів банки сметани, молоко, сир. Всі ці продукти неймовірно швидко скінчилися, а нових не з’явилося. І тоді Григорій зрозумів, що дружина зовсім не жартує. За тиждень він попід’їдав всі запаси з кухонних шаф, продукти великими обсягами вони не закуповували ніколи. А тепер і зовсім в будинку ні крупи, ні хліба, зовсім нічого їстівного не залишилося. Ну, стоїть на третину повна пляшка олії, але це ж не з’їси навіть з великою голоду.

– Зрозуміло. А з роботою що в підсумку? Знайшов?

– Та звідки їй узятися, роботі зараз, у такий важкий час, – з досадою махає рукою Ірина Петрівна. – Він же не спеціально не влаштовується працювати. Просто тому, що не беруть. А Світлана йому таке влаштувала! Вчора у мене поїв, сьогодні йому дзвоню, кажу – ти голодний? Приїжджай! А він: “Та добре, мамо, дякую дуже тобі, щось придумаю”. Що він вигадає щось? Хвилююся за нього. А Світлана – ох, дострибатися вона в підсумку, що залишиться одна з дитиною. Таке не забувається, я вважаю. Рано чи пізно роботу Григорій все одно знайде, але про дружину висновки зробить. Не можна так з рідною людиною поводитися.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page