fbpx
Життєві історії
На днях мені прийшло повідомлення, щоб я з’явилася до юриста. Я не хотіла йти, думала, що це якась помилка. А потім прочитала, що це має якесь відношення до мого батька. Свого тата я ніколи в житті не бачила, мені стало цікаво і я стала збиратися, але вирішила не говорити про це мамі, адже вона мені ніколи цього не пробачить

Десь ось якраз нещоданво, прямо на днях, мені прийшло повідомлення про те, що я повинна прийти до юриста, там була вказана адреса. Спочатку я трохи хвилювалася, нічого не розуміла, адже ніяких угод не оформляла у свої 32 роки, та вирішила піти на зустріч, аджеповідомлення це було зовсім непросте.

Так, я тоді якраз дізналася, що не стало мого рідного батька, якого жодного разу в житті не бачила, але отримала вельми хорошу спадщину від нього за заповітом, очого ніколи навіть очікувати не могла.

Так сталося, що мій рідний батько залишив мою маму одну, як тільки дізнався, що вона чекає дитину.

Вони обоє були зовсім молоді, і він був не готовий до свого батьківства і такої серйозної відповідальності, що тато навіть змінив місто проживання, аби його не чіпали і мама нічого в нього не просила і на жодну допомогу не розраховувала.

Моя матуся, по правді кажучи, дуже велика молодець. У такій ситуації не розгубилася зовсім і змогла взяти себе в руки і стала дуже хорошою та відповідальною матір’ю без чоловіка, не дивлячись на свій досить таки юний вік. Варто зауважити, звичайно, що в той час це було важко і багато людей її засуджували за це, не розуміли зовсім. Але вона давала всім тверду відповідь, що й сама впорається без допомоги інших людей, раз так доля склалася у неї непросто.

Мама таки записала мене на прізвище батька, тому я з дитинства знала, що у мене десь є рідний тато, який не зміг мене прийняти і якому до мене немає діла, я йому зовсім чужа людина.

Незабаром в нашій родині з’явився вітчим, який і замінив мені рідного батька в повній мірі. Я ніколи не відчувала браку любові, турботи та уваги від нього. Він виявився дуже хорошою людиною. Лише прізвище в свідоцтві про моє народження видавало, що я йому нерідна донька, а зовсім чужа людина.

З віком я, звичайно, дізналася про те, хто мій справжній батько і трохи назбирала інформації про його життя. Виявилося, що він так і не зумів створити свою сім’ю. Так, жив то з однією жінкою, то з іншого. Дітей, крім мене, у нього не було, не склалося у нього з сім’єю жодного разу.

Одного разу я намагалася з ним зв’язатися, адже вдалося знайти номер телефону його, але він навіть не захотів зі мною розмовляти. Мамі про все це я ніколи не розповідала, не хотіла її засмучувати. Вона завжди з сумом в очах згадувала про ці встосунки, і було видно, що так і не змогла пробачити батька за те, що він пішов від неї у такий важкий момент в її житті.

Так ось, що стосується спадщини. Я виявилася єдиною законною спадкоємицею, яка мала право на його майно. А це не якийсь там антикваріат або щось в цьому роді, а квартира. Своєю житлоплощі я не маю. З чоловіком вже років п’ять збираємо на свій дах над головою, але нам далеко до фінішу, зараз дуже непрості часи для заробітків. Весь цей час ми, разом з дитиною, живемо в маминій двокімнатній квартирі і сказати, що нам тісно, ​​це нічого не сказати.

Я не буду приховувати, що я щиро зраділа цій новині. У місті, в якому жив батько нерухомість цінується набагато дорожче, ніж у нас, і я могла б за його однокімнатну квартиру купити собі цілий будинок. На радощах, я все розповіла матері і вітчиму, адже дуже надіялася, що вони порадіють за мене, бо це ж дуже гарна новина.

Мамина реакція була не настільки радісною, як моя, на мій привеликий подив. За її словами, вона нічого не хоче від того чоловіка, який її зрадив багато років тому.

Мама моя категорично проти того, щоб я погоджувалася на спадщину. Але ж, хіба можна таким розкидатися таким дорогим майном, це ж ціла квартира? Адже, якщо я її не заберу, так вона просто відійде державі і на цьому все. Адже я маю право на цю квартиру. Нехай вона стане компенсацією за всі роки, в яких був відсутній мій рідний батько, адже я була позбавлена його уваги і турботи стільки багато років. Це ж така можливість!

Як пояснити це моїй мамі? Чому вона не розуміє, що таке не упускають і не розкидаються просто так, люди не відмовляються сьогодні від нерухомості, це дуже нерозумно. Адже це шанс нам з чоловіком з’їхати від мами і жити власним життям, так усім буде добре.

Я не хочу засмучувати її, а й відмовлятися від квадратних метрів не збираюся. Як переконати мою матір, що вже нічого в житті не змінити? Наше життя може покращитися, ми ж заслужили це з нею обох. Хіба ж ні?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page