fbpx

На днях мені подзвонила дружина мого колишнього чоловіка. Вона сказала, щоб я в Романа більше ніколи не просила грошей, я більше ні гривні від нього не отримаю

Так склалося, що зі своїм чоловіком Романом ми розлучилися ще два роки тому. Зараз ми живемо окремо, нічого спільного у нас немає на сьогоднішній день, крім нашої донечки – Світланки.

Я навіть не здивувалася, коли через пів року після нашого розлучення Роман зустрів молодшу за мене і одружився. Він красивий, гарно заробляє, розумний, тому одружився швидко і ось вже три місяці, як в нього є нова дружина.

Я чула від людей, що у них все добре і вони гарно живуть.

Все б нічого, та нещодавно я отримала повідомлення від дружини мого колишнього чоловіка, що дуже здивувало мене і засмутило, водночас. Вона писала, щоб я більше не зверталася до її чоловіка за допомогою і грошима, щоб жила зі своєю донькою своїм життям, а про них забула. Вона наголосила, що я більше жодної гривні від них не отримаю.

Світланці моїй зараз 4 рочки. Тож весь цей час я ще була в декреті, а сім’ю забезпечував Роман сам чимало часу.

Навіть після рішення розлучитися Роман вирішив розміняти нашу трикімнатну квартиру на дві менших і в одній живе сам, а іншу залишив нам з донькою. Загалом, як би там не було, але він не залишив нас з донькою без даху над головою.

Роман також платив немалі аліменти, але я хотіла забезпечувати свої потреби сама, тож також ходила останнім часом на різні співбесіди, аби влаштуватися на роботу. Ті гроші, які щомісяця платить колишній, вони йдуть на потреби нашої донечки, а вони чималі, адже ціни на все зараз високі, ще й одяг, ще й різні виплати в дитячому садочку. Мені і іграшку якусь потрібно купити, одяг їй, продукти харчування, ще й комунальні чималі.

Світланка з радістю ходить на гурток малювання та танці, а на це потрібні чималі гроші. Добре, що Роман не залишив нас без допомоги і фінансової підтримки. Навіть не хочу думати, як би тоді склалося моє життя.

Влітку Роман дав нам 7 тисяч гривень, щоб ми з донькою могли поїхати на море. Ми поїхали в Одеську область на море, відпочили непогано, хоча економили трохи, адже гроші невеликі, та й за них ми дуже вдячні Роману, адже самі не мали таких грошей, щоб хоч трохи відпочити. Скільки радості було в тих малих очах маленької донечці. Заради таких моментів варто жити, ми обоє стільки позитиву там взяли.

Я була щаслива, що Роман, не зважаючи на те, що в нього є нова сім’я, не забуває про доньку. Він часто допомагав мені, коли я мала кудись поїхати, забирав із садочка, і гуляв зі Світланкою у торгових центрах. Та що мене дивувало, ніколи донька не була в домі свого батька.

Я здогадувалась, що причина у новій дружині Романа, та запитувати прямо не стала, адже це їх справи сімейні. Яке моє діло до цього? Аж поки не отримала повідомлення від тієї жінки.

Згодом вона мені ще й подзвонила і ще раз сказала, щоб я не просила гроші в її чоловіка, адже він майже пів зарплати на нас витрачає.

Мовчати, після цього, я вже не хотіла, тож скоро Роман дізнався від мене про всі ці дзвінки і розмови його дружини.

Щиро кажучи, я навіть не очікувала, що Роман так вчинить. Ще в присутності мене зателефонував до своєї дружини і серйозно сказав, щоб вона не лізла у його особисті справи, а тим більше не рахувала його власні гроші, адже для сім’ї він непогано заробляє і вона ні в чому не має потреби.

Зараз я хвилююся, що все ж таки тій жінці вдасться вмовити Романа зменшити суму аліментів і мені доведеться багато у чому відмовляти власній дитині.

У мене залишилася надія тільки на те, що в ньому досі живе той відповідальний, щедрий і милосердний батько, який так добре ставився до нас.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page