Буває в житті й так, що чужу дитину шкода більше ніж свою.
– Двоє діток у них, дві чудові дівчинки. Старшій ось три роки буде в наступному місяці, молодшій – півтора. Я, щиро кажучи, дуже здивована була, коли вони про другу дитину мені сказали. Для мене мами двох дітей – справжні молодчинки! Це ж стільки всього потрібно робити і купувати, щоб виростити аж двох дітей добре в наш такий непростий час, – розповідала Віра про свою доньку Оксану.
Віра мала лише одну донечку, хоча чоловік багато років мріяв ще й про другу дитину, хотів ще стати батьком синочка. Але у Віри був досить таки вагомий аргумент, на її думку: “А ти другу дитину зможеш добре забезпечити?”
На дворі тоді були непрості дев’яності, і навіть Вірі з чоловіком з однією донькою було непросто. Їсти, звичайно, було що, але вони постійно економили навіть на самих елементарних речах.
Садили картоплю, одягалися в магазинах секонд-хенд, апельсини та тістечка могли дозволити собі не кожен день, навіть дитині рідко купували, зазвичай такі смаколики були лише на великі свята та Новий рік.
Оксана зі своїм з чоловіком живуть непогано, але теж не олігархи. Така ж, як усі молода сім’я з дітьми. Працював один чоловік, Оксана ж до останнього часу сиділа з дітьми вдома, при цьому копійки не рахувала. Рік тому вони купили непогану машину, а потім, залишивши дітей бабусям, злітали у відпустку недешеву за кордон – молодим батькам потрібно побути удвох та відпочити, так вони сказали своїм родичам.
– Добре, що хоч з житлом ми їм допомогли! – розповідає Віра. – Склалися ми грошима зі своїми сватами перед весіллям, купили квартиру молодим. Тепер не потрібно витрачатися ні на оренду, чи кредит на житло, а це суттєва економія коштів.
Квартира однокімнатна, але велика та зручна, в новому будинку. Поки діти маленькі, місця всім вистачає загалом. Все одно дівчат двоє, поки маленькі, граються разом, і дивитися за ними обома потрібно постійно. В одній кімнаті вони завжди на виду. Ну, а коли підростуть, донька з зятем будуть думати, що їм далі робити.
– Зять у мене, звичайно, справжній молодець, працює, старається, утримує сім’ю! Оксану дуже любить, і дочок маленьких теж. Нічого для них не шкодує! Виходить так, що мій зять працює багато, вдома майже не буває. Гроші даються Миколі дуже нелегко. Вечорами затримується, часто виходить в офіс по суботах, а буває і в неділю його кличуть на роботу і він не відмовляється, аби копійку заробити для сім’ї. Навіть в період, коли всі вдома сиділи, Микола не сидів ніколи з сім’єю – їхав працювати в квартиру своїх батьків, які, в свою чергу, були в цей час на дачі. З двома маленькими доньками в однокімнатній квартирі, звичайно, не попрацюєш. Загалом, такої працьовитої людини, як мій зять, я ще не зустрічала.
Напевно, ці місяці Оксану і втомили остаточно. З ранку до вечора вона сиділа з дочками одна в квартирі, без можливості навіть вийти в місто.
– Як не зателефоную я до Оксани, вона все без настрою! Нудно їй, сумно, самотньо, діти багато сил забирають і енергії. Постійно одні скарги чую від неї. А потім підбадьорилася. Вирішила я, каже, що так далі тривати не може. Буду шукати роботу і няню, одночасно!
Чесно кажучи, Віра була впевнена, що і те, і інше шукати Оксана буде дуже довго. Що стосується роботи, так зараз її шукає мало не кожен перший, хорошу роботу з гарною зарплатнею знайти непросто в наші дні. Навіть ті, хто давно працевлаштований, розмістили резюме. Зарплати всюди скорочують, становище у багатьох непросте, перспективи невідомі.
Кому в такій ситуації потрібна матуся з двома малими дітьми, тільки з декрету? Коли нормальних фахівців багато, які вже й великих грошей не просять, аби робота була?
Та й з нянею теж в Оксани непросто.
– Донька, звісно, спочатку до мене звернулася, мовляв, чи не можу я сидіти з онучками? Але я відмовилася. Кажу, раз допоможу я, завжди допоможу, коли щось потрібно буде вам! Але постійно, день у день, сидіти з двома – боюся, мені таке вже не за віком! Не впораюся я зараз з двома малими дітьми, адже це дійсно дуже непросто.
Віра була впевнена, що навіть якщо її Оксана якимсь дивним чином знайде для себе роботу роботу, знайти людину, згідну цілий день сидіти з такими маленькими дітьми, буде дуже непросто, майже нереально.
Але Оксані, не зважаючи ні на що, дуже пощастило.
– А декілька тижнів тому дзвонить мені Оксана, така радісна! Каже, з понеділка виходжу в офіс, робота тепер є у мене. І няня знайшлася, хороша жінка середніх років, за нормальні досить гроші, зовсім недорого бере за свою роботу. Я кажу, нормальні, це скільки? 12 тисяч гривень, говорить! Це мало, враховуючи, що сидіти потрібно буде цілий день з восьмої ранку як мінімум до сьомої вечора, і дітей малих двоє, на таких умовах не кожна няня погодиться працювати. Запитала її і про роботу, звичайно. Влаштовується моя Оксана помічником менеджера з реклами, однокурсниця колишня її порекомендувала. Я запитала, а зарплата скільки? 9 тисяч гривень, відповідає!
У Віри й досі подібне в голові не вкладається.
– Нерозумно якось чинить моя донька! – сумно зітхає мати. – Я можу зрозуміти, коли люди працюють і частину зарплати віддають няні, в цьому є якась справедливість. Тут хоч якась сума на руках залишається, плюс, можливо, перспективи, кар’єрний ріст і таке інше, добре. Але в нашому випадку? Платити за те, що вийшла на роботу? З чоловікових грошей, які дістаються йому і так досить таки важко? Оксана мені каже – ось, я так і знала, ти вічно незадоволена, щоб я не вирішила, ну а чому тут бути задоволеною? Незручно навіть перед зятем Миколою. Дружина на його харчах, двоє дітей, а тепер ще й няня теж. Ось це як взагалі розуміти? Як пояснити доньці, що це не правильно. Я думаю, що потрібно інший було вихід шукати, зовсім не по-людськи вийшло.
Фото ілюстративне.
