fbpx

На днях до мого чоловіка старий друг приїжджав. Цілих 18 років тому ми у нього на весіллі гуляли. Чесно кажучи, думала я тоді, що цей шлюб ненадовго: одружилися вони, бо наречена вже чекала дитину. Весілля грали при надії, і наречений якось зовсім без ентузіазму виглядав вже на реєстрації. Видно було, що хлопця переконали йти під вінець. Але ось, прожили вони разом вже так багато років, хороша сім’я, син студент, квартиру купили, машину. А перед Новим роком розлучилися. Як сніг на голову це було для їх рідних. Лише нам з чоловіком він сказав справжню причину. Я навіть зараз лише про нього тільки й думаю

– До мого чоловіка нещодавно старий друг заїжджав, – розповіла одна знайома. – Проїздом був у столиці. Цілих 18 років тому ми у нього на весіллі гуляли. Чесно кажучи, думала я тоді, що цей шлюб ненадовго: одружилися вони, бо наречена вже чекала дитину. Весілля грали при надії, і наречений якось зовсім без ентузіазму виглядав вже на реєстрації. Видно було, що хлопця переконали йти під вінець. Але ось, прожили вони разом вже так багато років, хороша сім’я, син студент, квартиру купили, машину. А перед Новим роком розлучилися. Як сніг на голову це було для їх рідних.

– Ну що, буває таке. Вісімнадцять років – це чималий час. Можливо, шлюб вичерпав себе.

– Та не в тому річ! Він тут розговорився у нас. Каже, з дружиною ми чужі люди, абсолютно різні, як були з самого початку, так і залишилися. Одружився я, каже, тільки заради сина, і всі ці роки жив заради нього зі своєю дружиною. Тому що, як не крути, дитині потрібен батько, і не приходящий, а справжній. Все життя, мовляв, планував – син виросте, і я з сім’ї піду. І рівно за місяць до вісімнадцятиріччя подав на розлучення.

– Та вже, продуманий друг твого чоловіка. Це він вісімнадцять років жив і чекав, коли син відсвяткує повноліття? Що ж раніше якось не пішов, якщо вже з дружиною так погано було?

– Ага, я теж запитала. А він – мовляв, а який сенс був одружитися тоді на ній через дитину, щоб через два-три-п’ять років піти все одно? Так тільки гірше. Ні, каже, я, коли одружився, вже знав, що дитину повинен виростити разом з його матір’ю. І виростив до кінця. Не знаю, правильно це чи ні. Але батько він відмінний, звичайно. Сином все дитинство займався посилено. У походи водив, всьому вчив, часу не шкодував. А тепер син, каже, дорослий, більше я нікому нічого не винен, можу і для себе трохи пожити. Квартиру залишив дружині і синові, машину забрав. У сорок років, каже, життя тільки починається.

Мене він так вразив, що я навіть зараз сиджу і думаю, правильно він вчинив, як чоловік чи ні?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page