Ми з моїм чоловіком Русланом відклали гроші на купівлю для себе нового автомобіля, а свою стареньку машину вирішили продати відразу.
Якось ми зібралися на дні народженні моєї мами, там була майже вся наша родина. Ну ми з Русланом, звісно, розповіли про свої плани продати стареньке авто, і моя рідна тітка зі своїм чоловіком відразу запропонували купити його у нас за невеличку суму, попередивши, що будуть виплачувати вартість автомобіля невеличкими частинами, адже заощаджень таких не мають зараз, тому нам прийдеться почекати, а вони будуть вдячні за це. Ми з Русланом погодилися, і навіть запропонували їм дешевшу ціну, ніж планували.
Тітка Ольга з чоловіком змогли відразу нам віддати лише третину всієї суми за автомобіль. Нас з чоловіком це влаштувало повністю на той час, адже коштів у нас ніяких зовсім не було, а гроші з продажу автомобіля ми збиралися витратити на ремонт нашої квартири, до якого потрібно було ще добре підготуватися.
З моєю тіткою Ольгою та її чоловіком ми домовилися, що решту суми за автомобіль вони повинні будуть віддавати частинами зі своїх зарплат. Згодом ми підписали договір і передали свій старенький автомобіль їм в користування, адже вважали, що це вже їх власність. З цими людьми у нас з чоловіком завжди були дуже хороші стосунки. Ми неодноразово просили у них допомоги, і вони нас завжди виручали, тому в останній момент укладання угоди не виникло ніяких незрозумілих питань на тему того, що все може закінчитися не так добре, як би ми того хотіли з Русланом.
Родичі авто взяли, а ми стали чекати решту грошей. Минуло чотири місяці, весь цей час сподіваючись отримати від рідні хоча б частину грошей, яку вони обіцяли дати нам, адже ми ж домовлялися про щомісячні платежі. Нам, звісно, було незручно нагадувати про гроші рідним людям, ми іноді лише натякали на це, та тітка Ольга з чоловіком обходили це питання стороною і робили вигляд, що не розуміють нічого.
До того, як взяти автомобіль, родичі часто телефонували нам, ми з ними добре спілкувалися, а тут у них раптом з’явилися якісь невідкладні справи і вони постійно знаходили якісь відмовки, щоб з нами зустрітися і поговорити про борг.
На дні народженні мого двоюрідного брата, ми нагадали їм про нашу нещодавню угоду і пояснили. що чекаємо решту грошей, на що отримали тільки претензії, в дусі: “Ну як можна за столом на дні народження близької людини про якісь там гроші говорити”.
Того вечора дядько дав нам ще 8 тисяч гривень, сказав, що це все. що в нього зараз є, обіцяючи що незабаром у них з’являться гроші від продажу дачі, але потім вони з тіткою знову перестали брати телефон, коли ми телефонували до них з Русланом.
А згодом я через свою маму дізналася, що у них виникли якісь труднощі з документами, і тому продаж нерухомості відкладається на зовсім невизначений час.
Ми стали при нагоді постійно нагадувати тітці і її чоловікові, що нам потрібні гроші за нашу стару машину – вже вибрали всі матеріали для ремонту, які планували купувати на цю суму, знайшли через знайомих бригаду хороших робітників, і нам залишилося тільки за все заплатити. Але гроші нам поки не віддали. Коли тільки торкаємося цього питання – тітка Ольга з чоловіком можуть розвернутися і піти або покласти телефон.
Ми з Русланом знаємо, що вони – люди зовсім не бідні, і що у них обох є стабільна робота з хорошою зарплатнею. Я не можу сказати, що сума. яку вони винні нам для них дуже велика, але останнім часом у мене складається враження, що вони просто не хочуть віддавати нам її. Скоріш за все вважають, що ми рідні люди, тому просто пробачимо їм той борг.
Фото ілюстративне.
