fbpx
Життєві історії
На дні народження в моєї мами за столом сиділа вся родина. Ми з чоловіком, не знаю навіщо, обмовилися, що купили новий автомобіль, а старий хочемо продати. До мене сіла ближче тітка Ольга і стала просити, щоб продали його їй

Ми з моїм чоловіком Русланом відклали гроші на купівлю для себе нового автомобіля, а свою стареньку машину вирішили продати відразу.

Якось ми зібралися на дні народженні моєї мами, там була майже вся наша родина. Ну ми з Русланом, звісно, розповіли про свої плани продати стареньке авто, і моя рідна тітка зі своїм чоловіком відразу запропонували купити його у нас за невеличку суму, попередивши, що будуть виплачувати вартість автомобіля невеличкими частинами, адже заощаджень таких не мають зараз, тому нам прийдеться почекати, а вони будуть вдячні за це. Ми з Русланом погодилися, і навіть запропонували їм дешевшу ціну, ніж планували.

Тітка Ольга з чоловіком змогли відразу нам віддати лише третину всієї суми за автомобіль. Нас з чоловіком це влаштувало повністю на той час, адже коштів у нас ніяких зовсім не було, а гроші з продажу автомобіля ми збиралися витратити на ремонт нашої квартири, до якого потрібно було ще добре підготуватися.

З моєю тіткою Ольгою та її чоловіком ми домовилися, що решту суми за автомобіль вони повинні будуть віддавати частинами зі своїх зарплат. Згодом ми підписали договір і передали свій старенький автомобіль їм в користування, адже вважали, що це вже їх власність. З цими людьми у нас з чоловіком завжди були дуже хороші стосунки. Ми неодноразово просили у них допомоги, і вони нас завжди виручали, тому в останній момент укладання угоди не виникло ніяких незрозумілих питань на тему того, що все може закінчитися не так добре, як би ми того хотіли з Русланом.

Родичі авто взяли, а ми стали чекати решту грошей. Минуло чотири місяці, весь цей час сподіваючись отримати від рідні хоча б частину грошей, яку вони обіцяли дати нам, адже ми ж домовлялися про щомісячні платежі. Нам, звісно, було незручно нагадувати про гроші рідним людям, ми іноді лише натякали на це, та тітка Ольга з чоловіком обходили це питання стороною і робили вигляд, що не розуміють нічого.

До того, як взяти автомобіль, родичі часто телефонували нам, ми з ними добре спілкувалися, а тут у них раптом з’явилися якісь невідкладні справи і вони постійно знаходили якісь відмовки, щоб з нами зустрітися і поговорити про борг.

На дні народженні мого двоюрідного брата, ми нагадали їм про нашу нещодавню угоду і пояснили. що чекаємо решту грошей, на що отримали тільки претензії, в дусі: “Ну як можна за столом на дні народження близької людини про якісь там гроші говорити”.

Того вечора дядько дав нам ще 8 тисяч гривень, сказав, що це все. що в нього зараз є, обіцяючи що незабаром у них з’являться гроші від продажу дачі, але потім вони з тіткою знову перестали брати телефон, коли ми телефонували до них з Русланом.

А згодом я через свою маму дізналася, що у них виникли якісь труднощі з документами, і тому продаж нерухомості відкладається на зовсім невизначений час.

Ми стали при нагоді постійно нагадувати тітці і її чоловікові, що нам потрібні гроші за нашу стару машину – вже вибрали всі матеріали для ремонту, які планували купувати на цю суму, знайшли через знайомих бригаду хороших робітників, і нам залишилося тільки за все заплатити. Але гроші нам поки не віддали. Коли тільки торкаємося цього питання – тітка Ольга з чоловіком можуть розвернутися і піти або покласти телефон.

Ми з Русланом знаємо, що вони – люди зовсім не бідні, і що у них обох є стабільна робота з хорошою зарплатнею. Я не можу сказати, що сума. яку вони винні нам для них дуже велика, але останнім часом у мене складається враження, що вони просто не хочуть віддавати нам її. Скоріш за все вважають, що ми рідні люди, тому просто пробачимо їм той борг.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page