Я виросла без батька, вони з мамою розлучилися, коли я ще була маленька. Тато пішов до іншої жінки, за що мама на нього дуже образилася. Вона забороняла йому бачитися зі мною. Спочатку тато робив якісь спроби проводити зі мною час, але потім втомився і перестав шукати зустрічей і з мамою, і зі мною. Так я виросла і батька не бачила.
А потім я вийшла заміж і повторила долю матері – ми з чоловіком розлучилися. Двоє наших спільних дітей залишилися зі мною. Маючи перед собою приклад мами, я вирішила, що не буду забороняти чоловікові приходити до дітей. Тільки ось у мене виникла інша проблема – він сам не хотів цих зустрічей.
Діти були ще маленькими, я не могла дозволити, щоб вони росли не знаючи батька. Перший час він зовсім не приділяв їм ніякої уваги, жив тільки в своє задоволення. До речі, тому ми і розлучилися. Я не захотіла терпіти його постійну відсутність вдома, неувагу до мене і до дітей.
Спочатку я думала, що обійдуся і без нього, але потім, подумавши, поборола заради дітей свою гордість і пішла до нього. Я його переконала приходити до дітей двічі на місяць і жодного разу не пошкодувала про це. Вони завжди дуже чекали його. Йшли гуляти, розповідали йому свої новини. Приходили додому дуже окриленими, було видно, що їм дуже потрібне це спілкування.
Коли діти вже пішли в школу, колишній чоловік одружився і став рідше приходити до них. А потім і зовсім забув, що у нього діти. Дійшло до того, що я на день народження купила синові сама подарунок і сказала, що це тато передав, а сам не зміг прийти. Син засмутився, але зрадів подарунку, а дочка старша за нього і все зрозуміла. Потім мені сказала, що якщо батько не хоче спілкуватися, то не треба його прикривати. Я теж вже з цим змирилася. Не можу ж я його кожен раз змушувати спілкуватися з власними дітьми.
Три роки його не було в нашому житті, але недавно він знову з’явився. Виявилося, що в новій сім’ї не все гладко, і він вирішив відвідати нас. Довго не хотів йти, казав, що скучив, просив у мене вибачення. Але я знаю, що повернення назад не може бути, після всього що було.
Зараз він часто відвідує дітей, а я коли він приходить, йду з дому, просто гуляю по вулиці, іноді в парку. Мені дуже прикро і самотньо, могло адже все бути по-іншому. Заспокоює лише те, що у дітей, не дивлячись ні на що, є батько.
Фото ілюстративне – lady.tut.by.