fbpx

На день народження подруги зробили Аллі особливий подарунок – відвели її в перукарню зробити більш сучасну стрижку та пофарбувати перше сиве волосся, а також купили їй сукню. Жінка враз помолоділа років на десять

Щастя прийшло тоді, коли його вже зовсім не чекали. Алла Борисівна працювала в невеличкому містечку у музичній школі, викладала фортепіано. Вона рано овдовіла, і не стала знову влаштовувати своє особисте життя, доки її дочка Марта навчалася у школі.

Алла не хотіла приводити в будинок стороннього чоловіка заради дочки, яка тяжко переживала втрату батька. Коли Марта поступила в коледжу та переїхала до гуртожитку в обласний центр, Аллі було лише 38 років, але почувала себе жінка значно старшою і виглядала відповідно.

Подруги дуже любили її за її добре серце і щиру вдачу. На день народження вони зробили Аллі особливий подарунок – відвели її в перукарню зробити більш сучасну стрижку та пофарбувати перше сиве волосся.

Потім зайшли в кабінет до косметолога, щоб привести обличчя до ладу і навчити Аллу робити легкий макіяж. А ще – купили їй сукню ніжного персикового відтінку, яка їй дуже личила. Жінка враз помолоділа років на десять.

Все життя Алла носила скромні костюми у сірих тонах, трохи підводила брови тоненькою лінією та губи коричневою помадою, що створювало образ старомодної дами невизначеного віку.

Після такого перетворення Алла не могла дивитися на себе в дзеркало: з одного боку, вона не вірила своїм очам, а з іншого – їй здавалося, що вона виглядає надто зухвало і неприродно.

Подруги зрозуміли, що одним зовнішнім виглядом проблеми не вирішити і записали її на онлайн-курс до психолога. Важко було Аллі почати думати про себе, як про жінку. Вони звикла до себе тільки в образі матері та педагога, та й іноді подруги. Тепер вона мала здійснити подорож у своє дитинство і юність, вивчити особливості своєї особистості, згадати свої бажання.

Дивно, але курс пішов їй на користь – навіть дочка помітила, що мати наче помолодшала. На роботі на Аллу почав звертати увагу Ярослав — батько одного її учня. Перед святом 8 березня він приніс їй скромний букетик, цукерки і ніяково запитав:

– Алло Борисівно, чи можу я для Вас щось зробити на знак подяки, що Ви вчите мого сина Андрійка, приділяєте йому так багато уваги?

– Ну, що Ви, не варто! Це ж моя робота, – відповіла Алла і трохи почервоніла від збентеження.

– Розумієте, Андрійко давно вже не має матері поруч. Ми розлучилися, і вона переїхала в іншу країну разом з своїм теперішнім чоловіком… А ви щиро піклуєтесь про нього, для нас це дуже цінно.

Алла зніяковіла ще більше і не знала, що сказати. Тоді Ярослав запропонував підвезти її додому. Дорогою він розповів трохи про себе. Так вони почали зустрічатися. Марта спочатку дуже насторожено віднеслася до цього, але потім прийняла стосунки матері, та й Ярослав їй подобався.

Вони зустрічалися кілька місяців, як Алла познайомила Ярослава з дочкою. Марта спочатку напружилася, але потім взяла себе в руки і спілкувалася з ним досить доброзичливо.

Коли через кілька місяців Ярослав зробив Аллі пропозицію і вона від здивування не знала, що відповісти, Марта першою їй сказала:

– Мамо, кажи «Так»! Ви ж любите одне одного!».

На душі у майже дорослої доньки було дуже радісно – її мати нарешті буде щасливою.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page