Я відразу зрозуміла, що жити з свекрухою не хочу, хоча вона нам і пропонувала переїжджати після весілля до неї. Але ми пішли на знімне житло, єдиною помилкою було те, що наша орендована квартира знаходиться в десяти хвилинах їзди від рідної домівки чоловіка.
Спочатку все було добре, чоловік допомагав по дому і не відмовляв мені у моїх прохань. Але як тільки свекруха зрозуміла, що її син тепер мало до неї їздить і для нього на першому місці я, відразу почала увагу чоловіка перемикати на себе.
Спочатку це були дрібні поломки будинку, говорила, щоб чоловік приїхав, допоміг підпорядкувати техніку або шафу пересунути. Ігор, мій чоловік, ніколи не відмовляв у допомозі матері, та й я була не проти. Все ж потрібно не забувати своїх батьків і допомагати їм.
Але незабаром свекруха просила приїхати мого чоловіка майже кожен день. І це були такі банальні і легкі речі, з якими вона сама могла впоратися.
Так тривало близько двох місяців, і я зрозуміла, що втрачаю свого чоловіка. Я вирішила, що в цю гру можуть грати і двоє. Тоді і я почала просити допомоги у чоловіка, щоб він менше до своєї мами їздив. То тазик з білизною попрошу піднести, то штори повісити, то ліжко відсунути. Я намагалася дати йому не складні завдання, але при цьому зайняти його чимось на весь день.
Часто навіть просила погуляти зі мною, розвіятися і робила засмучений вигляд, якщо Ігор говорив що їде до мами.
Але, недавно свекруха зателефонувала йому і сказала, що вдома немає нікого, а вона себе погано почуває. Я знаю, що це неправда, адже я її бачила нещодавно. І по супермаркетах ходить, пакети носить і нічого, вона завжди весела і життєрадісна, з подругами постійно.
Навіщо вона при чоловікові постійно прикидається, мені не зрозуміло. Свекрусі всього 60 років, на даний момент вона живе сама, бо давно розлучена з батьком Ігоря. Про влаштування особистого життя не думає, більше того, у мене таке враження, що вона хоче зіпсувати наш шлюб.
На даний момент чоловік після роботи їде спочатку до мами, а після додому. Увечері теж до мами, на вихідних туди ж. Я практично не бачу чоловіка вдома. Сама все роблю і як я не прошу його залишитися, чоловік вибирає свою маму, їй же погано, вона хворіє. А я виявляється байдужа, тільки про себе і думаю.
Я втрачаю надію, що колись все зміниться. Скоро зовсім чужими людьми станемо з чоловіком. Як переконати його, що дружина важливіша?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
