fbpx
Життєві історії
На 8 Березня чоловік подарував мені мультиварку і квіти. Розбиратися було ніколи, ми чекали гостей, і я вирішила, що буду говорити про це з ним ввечері. Коли прийшла подруга з сім’єю, я все зрозуміла – на шиї у неї була та сама підвіска у вигляді сердечка, яку я знайшла в шафі свого чоловіка

Марина була мені як сестра. Ми разом навчалися, жили в гуртожитку. Коли вийшли заміж, почали дружити сім’ями. Всі свята проводили разом, їздили у відпустку на море, в ліс на шашлики. Всі навколо заздрили такій нашій тісній дружбі, таке навіть між родичами рідко буває.

Ділилися з подругою усім найпотаємнішим. Ось і цього разу вона прийшла до мене, щоб поговорити. Довго не наважувалася, але все ж розповіла, незважаючи на те, що у них чудові стосунки з чоловіком, що у неї є інший чоловік. Я її, звичайно не підтримала. Навіщо весь цей бруд, якщо є сім’я і люблячий чоловік. Вперше ми з нею розійшлися в думці і вона, образившись, пішла.

Увечері мій чоловік трохи затримувався на роботі, у нього був черговий похід до стоматолога. Я від нудьги вирішила навести порядок в його одязі в шафі. На полиці серед його футболок лежала коробочка. Я не змогла втриматися і відкрила. Там була золота підвіска на ланцюжку, дуже красива, у вигляді сердечка. Я відразу зрозуміла, що це мені подарунок, адже скоро 8 Березня.

І хоч я натякала чоловікові, що хочу на 8 Березня нову мультиварку, я вирішила, що чоловік мені її і так купить, а підвіска у вигляді сердечка – це справжній романтичний подарунок. То ж я навіть втішилася, що у мене такий хороший чоловік.

Я поставила коробочку на місце, нічого не сказала чоловікові, щоб не псувати йому сюрприз, і стала чекати свята. Але, на 8 Березня сюрприз чекав на мене – він подарував мені мультиварку і квіти. Розбиратися було ніколи, ми чекали гостей, і я вирішила, що буду говорити про це з ним ввечері.

Першими гостями були наші сусіди, а потім прийшла подруга з сім’єю. На шиї у неї була та сама підвіска у вигляді сердечка, яку я знайшла в чоловіковій шафі. Відкликавши мене на кухню, вона сказала, що це подарунок її коханого чоловіка. Вона зізналася, бо не підозрювала, що я про все знаю. У мене підкосилися ноги, яке зрадництво і нахабство з обох сторін, від найближчих і найрідніших мені людей.

Зрозуміло, що жити так я не могла, тому подала на розлучення. Відтоді дня пройшло вже десять років. Я заміжня вдруге, чоловік у мене хороший, але подруг у мене немає, я більше ніколи і не кому не повірю і не зможу відкрити душу. Я їх пробачила, але забути це не можу. Мені досі боляче і прикро, адже у зради немає терміну давності.

Мій перший чоловік одружився з моєю подругою. Вона розлучилася з чоловіком. Живуть ніби непогано, навіть спільну дитину народили. Але про них я нічого і чути не хочу. Вони збудували своє щастя на моєму нещастю. Буває і так.

Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.

facebook