Ми з Романом, як щасливі молодята, відразу пішли жити окремо. Квартиру нам люб’язно віддала його мама, яка кілька років тому спеціально придбала її з цією метою – щоб син після одруження зміг жити окремо.
Перший рік ми жили спокійно. Напевно тому, що жили окремо від батьків, самі. Але потім ми вирішили продавати квартиру і купувати більш сучасну в новобудові. Так і зробили – стару квартиру продали і тимчасово, до покупки нової, переїхали жити до свекрухи. Вона живе одна, батька чоловіка давно немає.
Свекруха підтримала наші наміри – купити просторішу квартиру, але тут відразу гостро постало питання про її оформлення. Справа в тому, що його мама хотіла оформити квартиру на себе. Мабуть, тому що стара квартира була записана на неї і цю вона теж збиралася оформляти на себе.
Чоловік поїхав за кордон на кілька місяців, щоб заробити нам на ремонт, а ми з його мамою повинні були підшукати гарний варіант. Коли нарешті знайшли, свекруха сказала: «Я цю квартиру на себе оформлю, яка різниця – все одно ж вона ваша буде».
Ввечері я зателефонувала чоловікові і все йому розповіла, але на моє велике здивування чоловік підтримав свою маму. Ось тоді і піднялася ця тема, про яку до цього ми не говорили. Чоловікові своєму я так і сказала, що я не просто дівчинка напевно, яка живе з тобою, пожила і пішла. Я – твоя дружина, ми сім’я, як-не-як і я чекаю твою дитину. А ти навіть квартиру, мовляв, на своє ім’я не хочеш оформляти, наше гніздечко, де ми будемо жити.
Але чоловік різко поставив мене на місце – поки мама є, квартира її. Все, крапка. Так і сталося – квартиру, яку ми купили, офіційно оформили на свекруху. Ця жінка була, є і буде головною в житті мого чоловіка, і з кожним днем я розумію, що цю ситуацію я вже не зміню.
На 8 Березня чоловік купив мені сковорідку, а своїй мамі – новий мобільний телефон. Мені не шкода, але у нас ще не закінчений ремонт, і нам зараз не до таких дорогих подарунків, і коли я все це висловила своєму чоловікові, він сказав, що це його мама, і щоб я більше ніколи нас не порівнювала.
Ці слова мене образили ще сильніше. Я сказала: «Добре, не буду більше нічого говорити, але твоє ставлення до себе я зрозуміла, що для тебе я не маю особливого значення, і моя думка для тебе теж не дуже важлива».
А зараз ще краще – мама чоловіка вирішила переїхати до нас, мовляв, свою квартиру вона теж хоче продавати і починати будувати будинок за містом – для нас. Особисто для мене це означає, що тепер нам постійно прийдеться жити з нею разом. А я цього аж ніяк не хочу.
Але чоловік вважає, що я ображаюся через дрібниці, вже придумую причини. Адже що тут такого – якщо його мама поживе деякий час з нами. В кінці кінців, це ж її квартира.
Ось так, я попустила чоловікові один раз, і тепер все життя напевно маю робити так, як вирішить він разом з своєю мамою.
Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.
