Мирослава познайомилася з Петром на роботі: вона, молода, симпатична та перспективна студентка, підробляла офіціанткою в клубі, а Петро досить успішний підприємець, проводив там час з друзями. Петро був старшим на 15 років. Він відразу сказав, що має дружину і троє дітей, та Мирославу це зовсім не засмутило. Правду кажучи, Петро відразу попередив молоду дівчину, що дружину свою та дітей він дуже любить, нічого міняти в житті не збирається, з сім’ї ніколи не піде і нікого не покине. Ліду все влаштувало – це були перші і сильні почуття.
Як виявилося згодом, їхні стосунки не були простим та короткочасним романом, так вони на стороні живуть вже 10 років. За цей час Мирослава закінчила інститут і влаштувалася на гарну роботу, а у Петра народилася четверта дитина. Не знаю, як вдавалося і вдається приховувати їм ці відносини так довго від усіх своїх рідних та друзів. Про їхні відносини знають лише батьки Мирослави, але жінка взяла з них тверду обіцянку, що про це більше ніхто не дізнається. При цьому Петро встигає працювати, приділяти достатньо часу своїй сім’ї, але і Мирославі, вони інколи могли й за кордон злітати на відпочинок. Сім’я Петра ні в чому не має потреби, дружині допомагає з дітьми няня, він може собі дозволити відправити їх влітку на відпочинок на цілий місяць. Про дружину свою Петро відгукується тільки добре, вона його кращий друг, надійний тил, мати його дітей. Мирослава це добре засвоїла ще відразу, і ніколи й словом недобрим про дітей чи дружину Петра не обмовилася. Але вечорами відпочивати Петрові таки подобається саме з Мирославою.
І ось саму Мирославу всі ці роки влаштовували такі відносини, батьки постійно сперечалися з донькою – вона дуже красива дівчина, за нею стільки неодружених хлопців бігало постійно, а вона тільки Петра любить. Але годинник цокає, і Мирослава стала заводити розмови про дитину. Вона говорила, що у Петра вже четверо дітей, а у неї жодної. А далі чекати хіба вже є сенс? Вона не молодіє і розлучатися з Петром зовсім не планує. Петро довго не погоджувався – все-таки одна справа жінка на стороні, а інша справа – друга сім’я. Це вже серйозно та відповідально.
Спочатку Мирослава просто просила, потім благала Петра, але отримувала постійні відмови. Тоді вона сказала Петрові:
– Або я народжую дитину, або ми з тобою зараз розлучаємося!
І Петро погодився.
Зараз Мирослава вже чекає дитину, їй через три місяці народжувати сина. За її словами, її і так все влаштовує. У своєму Петрові вона впевнена – той не кине і буде допомагати з дитиною. Та й батьки Мирослави вже давно змирилися з ситуацією і з радістю чекають появи першого онука, вони також у всьому допоможуть дочці, адже вони не бідні люди теж.
Це, звичайно, їхня справа – тим більше всіх все влаштовує. Але я от не знаю, з народженням дитини чи залишиться все, як раніше. Дитина підросте, буде задавати питання про свого тата. Та й дружина Петра – не здивуюся, якщо вона здогадується про його відносини на стороні з іншою, чи влаштує її народження дитини на стороні. Не кажучи вже про спадщину в майбутньому. Так що ось – така заплутана історія. Чи можуть в ній бути всі щасливі? І хто винен у тому, що нещасними можуть стати стільки людей варто зробити хоч один якийсь хибний крок?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
