Днями я випадково підслухала розмову гостей. Мені так соромно і прикро стало, що словами не передати. Я не розумію, як люди собі таке дозволяють – ти їх в свій дім впускаєш, а вони тебе обговорюють.
Це не зовсім наші гості були, це наші приятелі, які заїхали за нами на машині, щоб далі вже їхати до спільних друзів. Загалом ми давно знайомі, багато свят разом справляли і у нас вдома і у них.
Мирослав і Валентина приїхали раніше, тому що живуть далеко. Природно, ми були ще не готові, тому залишили приятелів сидіти за столом удвох і пити чай.
І ось я чую, як Валентина каже: «Ну і брудно у них», чоловік запитує «Де?», «Та он!»… Я ледве зі стільця не впала. Хотіла вийти сказати – мені покажи! Я не вважаю себе ідеальною господинею, не ходжу весь час з ганчіркою, у мене інших цікавих справ багато. Але сказати, що я не прибираю, теж не можна.
Так, можливо не так ретельно, як хотілося б мені. У нас приватний будинок, а це завжди, особливо влітку, пил. Підлога була помита, пил з поверхонь я повитирала, посуду брудного в раковині не було, плита вимита. Можливо, якісь там пилинки я і не побачила, але щосуботи я роблю генеральне прибирання, от тоді все і приберу.
Ось як вчинити в цій ситуації, вийти сказати – забирайтеся геть, ви приїхали в наш будинок, ми посадили вас за стіл, напоїли чаєм, а ви тут бруд побачили. Сиділи б в машині тоді і чекали б нас. Свиня скрізь бруд знайде.
Ось чесне слово, я коли була у них в гостях, теж помічала неідеальну чистоту, але мені розуму вистачило не говорити про це. Це ж не моя справа, мене в будинок запросили, за стіл посадили, їжею пригощають, невже я піду і буду бруд шукати. Я не за цим приїхала.
Настрій мені зіпсували дуже. Навіть хотілося і не їхати нікуди, але все-таки я зібралася з силами, зробила вигляд, що нічого не чула і ми всі разом поїхали до друзів. Коли всі пішли до машини, я затрималася подивитися, де вже таку грязюку побачила Валентина, спеціально сіла на те місце за столом, де вона сиділа і все оглянула.
Знайшла на дверцятах кухонної шафи невелику пляму, в батареї пил (але це ж треба зазирнути туди) і на карнизі під стелею пил, але треба прямо придивлятися. Невже це такий бруд, про який вголос треба говорити. Не скажу, що з цими приятелями ми перестали спілкуватися, у нас спільні друзі, з якими ми теж хочемо бачитися і мій бруд не привід, щоб з ними розривати відносини.
Але осад в душі залишився. З цього висновок, розумна людина навіть якщо щось і помітить, то нічого не скаже. Після цього, кликати їх до себе додому у мене немає ніякого бажання.
От зараз наші друзі пропонують зустрічати Новий рік у мене вдома, всією компанією, Мирослав і Валентина теж мають бути, тому я не знаю, що мені робити. Людей, які шукають недоліки в моєму домі, я бачити не бажаю…
Фото ілюстративне – tolksnov.
