Батько залишив Івана з мамою, ще коли той був зовсім маленький, він просто пішов до іншої. Гроші платив щомісяця, але спілкуватися ні з колишньою дружиною, ні з сином особливого бажання не мав. У батька в новій сім’ї вже були і син, і донька, він жив для них.
Коли Іван виріс, став сам розпитувати у мами про тата більше, знайшов його і став з ним спілкуватися сам. Іван навіть запросив батька на наше весілля, той прийшов зі своєю дружиною, видно неохоче, а моя свекруха весь день була сумною, видно, що їй непросто далося це свято, адже вона кохала колись його, а він її залишив заради іншої. Мама Івана швидко постаріла, вона так важко працювала багато років, щоб у них з сином все було.
Загалом з ініціативи Івана вони спілкувалися з батьком, хоча це було рідко.
А місяць тому батька не стало, для Івана це й досі неприємно. Чоловік ходить сумним, менше став спілкуватися.
Я трохи чекала, а вчора завела розмову про спадок. Батько Івана був не бідною людиною, у нього і нерухомість є, і авто. Я сказала чоловікові, щоб він теж вступав у спадок, адже він його дитина, як і інші. Іван здивувався, сказав, що ні на що претендувати не буде, адже батько зі своєю дружиною все разом заробляли, копійки вдвох складали, йому не зручно тепер щось брати у них.
Я пояснюю чоловікові, що йому про свою сім’ю потрібно дбати: у нас кредит, його мама недобре себе почуває, її б в санаторій відвести. А Іван відмовляється від спадку і все. Ну як з ним говорити?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
