fbpx
Життєві історії
Минулими вихідними ми відзначали ювілей тітки. Брат за столом почав з’ясовувати, чому це в нас зникли родинні почуття, ніхто допомагати безкоштовно не хоче. Йому навіть пояснювати нічого не стали

Колись у нас з братом були чудові стосунки. Ми без проблем допомагали один одному по-родинному, але після весілля брат різко змінився – поступово перевів усі родинні відносини у грошові. Усі були здивовані, особливо батьки, але ми змирилися. Тепер братові потрібна допомога і він здивований тим, що йому ніхто допомагати просто так не хоче.

Змінився брат під впливом дружини, яка почала потихеньку перебудовувати його під свій манер. Але повністю звалювати всю провину на невістку не правильно, брат дорослий не розуміє, що відбувається довкола. Загалом, почалося все з подачі дружини, а потім брат і сам увійшов до смаку.

В нас сім’я взагалі дружна. Тато і мама спілкуються зі своїми братами та сестрами, ми з двоюрідними теж у добрих стосунках. Якщо комусь яка допомога потрібна була, то всім світом збиралися. Свята теж святкували широким сімейним колом.

Тато з братом по молодості ще у складчину купили велику ділянку. Там у нас спільний город і дачний будиночок. Усі будували разом, ні в кого жодних претензій не було. Завжди могли домовитись. На польові роботи виїжджали кількома машинами, займалися дружно, урожай ділили чесно.
З ремонтом така сама пісня – дружно взялися і за тиждень усе зробили. Про позичати грошей уже й не кажу, завжди своїх виручали.

Брат мав машину, тому йому могла зателефонувати і мамина сестра, і двоюрідний брат, попросити допомогти щось чи когось привезти і відвезти. Брат ніколи не відмовляв. У нас взагалі не прийнято рідні відмовляти, коли можеш допомогти.

Ну і, відповідно, якщо братові треба було грошей позичити до зарплати чи машину підшаманити, то йому теж допомагали на перше прохання. Зрозуміло, безкоштовно.

А після весілля все змінилося. Дружину брата в сім’ю ми прийняли з усією душею, вона якось усе від нас стороною. Тому ми не нав’язувалися. А вона все за братом ходила і вчила його постійно, він потім все нам озвучував.

– А чому Іван не приїхав? – запитував він, коли ми вибралися черговий раз на дачу.

– Так він занедужав.

– Зрозуміло. Але ж урожай на нього теж розрахований, так?

Це питання нас дуже здивувало. Відповіли, що так, як завжди – усі працюють у міру сил.

На наступні польові роботи брат із дружиною не з’явилися. То одна причина, то інша, і всі вагомі, спасу немає. Зате, як урожай пішов – тут як тут. Їм слова ніхто не сказав – беріть, не шкода. Вони й не соромилися.

Потім почалися загони з машиною. По зимі татовий брат попросив підкинути до вокзалу. Брат погодився і відразу озвучив ціну послуг. Дядько здивувався, але торгуватися не став, незручно було. З того часу безплатно брат не возив нікого. Навіть коли батька возив по саджанці, попросив сплатити бензин.

І так стало у всьому – за будь-яку допомогу брат просив грошей. Поклеїти шпалери – гроші, підвезти – гроші, допомогти підняти холодильник – гроші. З ним спілкуватися не перестали, але просити про щось припинили. Простіше заплатити вже іншій людині, ніж родичу, яка гроші візьме, потім ще й по-родинному скаржиться, що мало дали.

Дружина його при цьому сама ні з ким на тему грошей не спілкувалася, начебто і не при справах. Але по ній було видно, що саме вона є автором нововведень.

Батьки такою ситуацією були дуже засмучені, але вдіяти нічого не могли. Розмови зводилися до заяви брата, що просить він за допомогу по-божому, а йому ще квартиру купувати. Від нього відстали, живи, як знаєш.

Нещодавно брат почав будувати будинок. І відразу почав обдзвонювати рідню на предмет експрес-ремонту. По-родинному, як візьмемося та як зробимо. Йому виставили ціну за послуги бригади. Навіть споріднену знижку зробили, а він чомусь не оцінив.

– То ми ж рідня, зі свого гроші візьмете? – зі щирим подивом питав брат.

– Та не ми такі, життя таке, кожен крутиться, як може.

З ремонтом тема затихла, мабуть, зрозумів, що на поступки йому не підуть. Але як настав час машину перевзути, він сунувся знову до родича – двоюрідного брата, у якого свій гараж. Той погодився перекинути колеса, одразу озвучивши ціну.

– То там роботи на півгодини! По-братському, зроби, а? – намагався він розчулити родича.

– Та дружина ось у декрет збирається, кожна копійка на рахунку, вибач.

Минулими вихідними відзначали ювілей тітки. Брат за столом почав з’ясовувати, чому це в нас зникли родинні почуття? Ніхто допомагати безкоштовно не хоче. Йому навіть пояснювати нічого не стали. Чоловікові майже сорок років, а він не бачить, що сам всю цю кашу заварив.

Між собою рідня спілкується колишньому рівні, лише брат став білою вороною. Мабуть, не врахував, що відносини працюють в обидві сторони. Може щось зрозуміє, якось зміниться, мама з татом у це дуже вірять, а я ось сумніваюся.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page