fbpx
Життєві історії
Минулих вихідних приїжджав мій брат з дружиною і дітьми з Польщі. Тато з мамою не знали вже, як догодити їм: мама весь час пекла та готувала, а та невістка пила лиш каву та чай. Коли їхали додому батько вручив братові конверта з грошима. А коли Андрій поїхав, то мама згадала, що їй недобре, а тато сказав, щоб я відкидав сніг

Минулих вихідних приїжджав мій старший брат з Польщі, навідався до нас, бо давно не бачилися з ним. Навіз татові й мамі всякої всячини, одягу якогось модного і дорогого, нам було з дружиною трохи смішно, бо тато таких речей ніколи не носив. Але мама не могла надякуватися тій невістці за гарні сукні, хоча мама куди їх буде носити в селі?

Брат з дружиною настільки далекі від сільського життя, адже вони так рідко бувають вдома, мало знають про батьків.

Матір накрила стіл, перед цим днів два готувала різну смаколиків. Пританцьовувала біля тієї невістки, все найкраще пропонувала та подавала сама. Це потрібно було тільки бачити, як вона їй годила в усьому. Мама ніколи так не поводила себе з нами.

Потім Андрій з дружиною стали їздити по усіх наших родичах, де їх все розпитували, ними захоплювалися та щедро пригощали смачними наїдками. Аякже інакше? Це ж така поважна закордонна родина!

В нашій хаті цей тиждень було справжнє свято, батьки щасливі бавилися з тими онуками, мама з ранку до вечора щось пекла та тушила. Невістка постійно пила чай та каву, про якусь допомогу й мови не було. Ні брат, а ні його дружина і за холодну воду не взялися.

Коли Андрій з дружиною та дітьми збиралися додому, батько дістав великий конверт і вручав ніби непомітно Андрію якісь гроші, той сміявся, що гривні йому в Польщі не потрібні, а потім взяв, сказав, що в обміннику обміняє.

Андрій поїхав.

А вже ввечері мама згадала, що в неї тиск, просила мою дружину Світлану подати чаю і зготувати відвар. Тато сказав, щоб я йшов поратися по господарству, адже він вже в літах, йому важко, то маю це зробити я.

Світлана готувала, я крутився біля свиней і так сумно мені на душі стало.

Останніх років 10 з дружиною і своїми двома синами живу з батьками в одній хаті. Мама вже давно по господарству нічого не робить, батько також, вся важка праця на нас. Вони з тих людей, що дуже шанують себе. Як тільки вийшли на пенсію, відразу стали себе шанувати, мама лишній раз на город не вийде, бо вдень сонце пече, а ввечері комарі. Ми з Світланою все робимо по господарству, ремонти скрізь зробили, паркан за власні кошти поставити, можна сказати, що в обійсті зробили все.

Андрій приїжджає дуже рідко, тоді батьки наче самі не свої, оживають, забувають, що їх щось турбує, літають навколо його сім’ї. Тато й мама постійно говорять, що хата буде на двох.

З кожним роком розумію, що я зробив велику помилку, що залишився з батьками, майже всю хату батьківську я розбудував, багато чого переробив і все це за власні кошти. Тепер як все покинути, куди з дружиною йти? Сюди стільки нашої праці вкладено. Чо, можливо, мені й зараз шукати своє житло поки не пізно.

Завжди дорога людина та, яка далеко, а та, яка близько, яка все робить і допомагає в усьому та ніколи чомусь не цінується, їй і ніколи не подякує ніхто. Можливо варто залишити батьків, придбати хату в селі і жити своїм життям? Але зараз грошей таких у нас немає, та й в цю хату і обійстя ми з Світланою стільки грошей та праці вклали. Дуже хочу почути пораду, що мені зараз робити? Як пояснити батькам, що я не гірший син? Андрій не приїде їм допомагати ніколи, вдома все було і буде на мені.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page