fbpx

Минулих вихідних ми з мамою збиралися обідати, вона наливала мені свій фірмовий борщ, коли пролунав дзвінок у двері – так як мама була зайнята, то я пішов і відкрив. На порозі нашого будинку стояла моя тітка Марина. Я не вельми зрадів її появі. І тут Марина мене ошелешила, сказавши, що настав час розповісти мені правду

Я жив звичайним життям допоки не дізнався, що моя мама мені не рідна. Зараз мені двадцять чотири роки. Дитинство і юність у мене пройшли, як у всіх – садочок, школа, університет. Весь цей час поряд зі мною була моя любляча матуся – Марія Вікторівна. Вона виховувала мене одна, про мого батька не любила говорити. Але ця жінка віддала мені всю свою любов і турботу, я ніколи нічим не був обділений. Зараз я працюю на фірмі і доволі непогано заробляю.

Минулих вихідних ми з мамою збиралися обідати, вона наливала мені свій фірмовий борщ, коли пролунав дзвінок у двері – так як мама була зайнята, то я пішов і відкрив. На порозі нашого будинку стояла моя тітка Марина, вона була нетвереза. Я не вельми зрадів її появі. І тут Марина мене ошелешила, почавши з порога називати мене синочком, я нічого не міг зрозуміти. Марина кричала, що настав час розповісти мені правду. Моя справжня мама намагалася її вигнати, але вона не хотіла йти, і все твердила, що це вона мене народила, і що вона є моєю мамою, а не її сестра Марія.

Марина таки увійшла в квартиру, пройшла на кухню. Вона змусила мою маму розповісти мою історію появи на світ. Виявляється сестра моєї мами, Марина, з дитинства, будемо говорити, вела себе недобре. Рано почала зустрічатися з хлопцями, і ще будучи школяркою, зрозуміла, що чекає дитину. А так, як вони жили в селі, то, щоб ніхто не здогадався,Марину відправили до старшої сестри Марії, яка вже облаштувалася в місті.

Марина народила, але забирати і виховувати дитину не входило в плани молодої матусі – дитина була їй не потрібна. Старша сестра, навпаки, з перших днів прикипіла до малюка, і не хотіла розлучатися. І тоді моя мама, яка дала мені все в цьому житті, забрала мене і виховала. За це Марина пообіцяла, що ніколи не розкриє правду мені, а тут, бачте, у неї прокинулися материнські почуття.

Та справа була зовсім не в любові до мене. За багато років розгульного життя, вона опустилася на саме дно. Від мене їй були потрібні гроші. Марина почала кричати, що я зобов’язаний тепер її утримувати, адже це вона дала мені життя. Моя справжня мама сиділа і плакала, просила вибачення, що не розказала про це раніше, просто вона дуже мене любила і не хотіла робити мені, рідній людині, боляче.

Я підійшов до неї і сказав: «Для мене ти справжня рідна мама – була, є і будеш. Я дуже тобі вдячний за те, що ти мене забрала, виховала, ночей не спала, коли я хворів, переживала разом зі мною мої злети і падіння. Матусю, рідна, я тебе дуже любив і люблю».

В той день Марина пішла від нас, так нічого і не отримавши. Мені було її шкода – вона витратила своє життя ні на що. Я порадився з мамою, чим я можу їй допомогти, вирішили знайти для неї хорошу клініку для лікування. Але вона відмовилася, сказавши, що вимагатиме від мене допомоги через суд.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page