Мені 39 років, я заміжня, зараз сиджу в декреті. Для мене дуже незвичним є цей стан, коли я не маю власних грошей, бо завжди звикла розраховувати лише на себе. Заміжня я вже 11 років, до того я активно будувала кар’єру.
З 18 років навчалася і працювала, звикла розраховувати тільки на себе, ніхто мені особливо ніколи не допомагав у жодному питанні. Незважаючи на це, я здобула вищу освіту, займала керівні посади, був не поганий дохід, проте робота займала весь мій час, я придбала собі авто, допомагала батькам грошима.
В 37 років я вийшла заміж і народила дитину. Проблема в тому, що я не вмію просити допомогу та гроші ні в кого, зокрема чоловіка. Ніколи не приховувала від нього скільки заробляю, не ховала премії, все раціонально завжди купувала, нічого в нього не просила, якщо щось дороге хотіла купити, то перед покупкою завжди оцінювала, як і за рахунок чого це я оплачую або погашу (якщо кредиткою платила).
Чоловік звик, що я сама себе взуваю, одягаю, у нього гроші рідко беру і його все влаштовувало, плюс він за вдачею жадібний, а я ні, я останнє всім віддам, люблю дарувати подарунки. А чоловік не такий, він вибирає дешеві подарунки, речі, продукти, зайвого нікому не дасть та не подарує.
Після народження дитини я рік не працювала, жила на дитячу допомогу (це невеликі гроші, але хоч щось). Чоловік дитині купував, скрипучи душею те, що я просила, а мені за цей рік купив лише кілька речей.
І ось коли дитині виповнився рік, я вирішила спробувати зайнятися маленьким бізнесом (перепродаж товару в інтернеті). У мене вийшло, я стала заробляти за місяць не менше 400 доларів. Мої близькі та друзі не знають про це, думають, що це чоловік мене забезпечує і дає гроші на речі та інші покупки.
Чоловікові це не подобається. Я знову незалежна. В нас почалися непорозуміння. Він мені каже, мовляв, займись дитиною, сім’єю. Але я не можу зупинитись. Ця робота дає мені фінансову незалежність. Я можу допомогти мамі грошима, купити собі речі, щоб на дитячому майданчик не виходити у дірявих черевиках.
До речі, коли я взимку попросила чоловіка купити мені нові чоботи, він подивився на ціну, коштували вони п’ять тисяч гривень, і сказав, що без нових чобіт я зможу обійтися. Я хочу жити повним життям, не заощаджувати на собі, коли мені ще жити, якщо не зараз?
Потім дитина підросте, потрібно буде все їй і на себе взагалі може грошей не залишитися. Чоловік мені майже ніколи не залишає грошей ні на каву, ні на банан дитині на прогулянці. А просити щодня чи нагадувати, я не можу, я вважаю, хочеш, дай мені якусь суму і скажи, що тобі це на щоденні витрати.
У садок я поки що дитину не можу віддати. Ось і поєдную свою роботу в інтернеті з вихованням дитини та домашнім побутом. Працюю, коли дитина спить, чи вночі, коли всі сплять. Від цього я постійно хочу спати, лягаю щодня після першої години ночі і встаю о 7 ранку. Вдень кручуся як білка в колесі, готую, прибираю, гуляю з дитиною, працюю, у мене знову немає часу для себе, але не можу кинути це заняття, хоч розумію, що це не правильно.
Мій чоловік зараз заробляє небагато, за весь час, поки я в декреті, він не відклав нічого, хоча я в нього на себе і не брала гроші.
Чоловік може і був таким, не знаю, до декрету я не звертала на це увагу, адже була вічно на роботі довго, потім поверталася без сил, а на вихідних поки що справи вирішиш вирішиш, вже вихідні пройшли. Ми до декрету особливо ніколи і не сперечалися. А ось після, коли я сиділа вдома, він включив годувальника та здобувача.
Всі його хвалили, мовляв, ось молодець все сам тягне і зараз хвалять, і ніхто не здогадується про його спосіб життя та доходи і ніхто не знає, що це завдяки моїй сміливості ми взяли іпотеку, і я дуже брала активну участь у її погашенні. А мені соромно говорити всім, що це не чоловік, а я заробляю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
