fbpx
Життєві історії
Минулої зими моя рідна сестра вийшла заміж. Все б нічого, але їй 44 роки – у її нареченого двоє дорослих дітей. Ми відговорювали її від цього весілля як могли, ну навіщо їй в старості ці обов’язки – в Італії її чекав наречений, але Зіна зробила інший вибір

Зіна, моя рідна сестра – чудова людина. Все життя вона пропрацювала вчителькою в нашій місцевій школі, в 43 роки вона ще була незаміжньою. І це не дивно. Сестра спочатку доглядала за батьками, а потім допомагала мені і моїм дітям.

Я давно вийшла заміж, у мене троє дорослих дітей, всі дівчата. Живемо ми з чоловіком окремо, але Зіна нам завжди допомагала матеріально. Сестра стала хресною мамою моїй старшій доньці, то практично всі речі сама їй купує, і на море з собою відпочивати брала кілька разів. Таку сестру, як моя Зіна, ще треба пошукати.

Але ось з особистим життям у Зіни ніяк не складалося. І собою вона красива, навіть на свій вік і не виглядає, але так її ніхто і не засватав. Можливо тому, що в нашому селі гідних залицяльників і не було, то ж де їй було шукати наречених. Колись, в молодості, в Зіни були стосунки з Михайлом, місцевим парубком, але він одружився з іншою.

Зіна довго сумувала, зраду їй важко було зрозуміти, тому вона більше нікого і не шукала. Так, в школі, поміж списаних зошитів і чужих дітей і пройшла її молодість. Я ще щиро сподівалася, що в сестри все налагодиться, але після 40 років стало всім зрозуміло, що швидше за все нічого не зміниться в її житті.

Два роки тому я вирішила поїхати на заробітки в Італію. Зіна обіцяла придивитися до моїх дітей, за що я їй щиро вдячна. А потім я запросила Зіну до себе в Рим, я працювала в одного літнього італійця. І одного разу якраз до нас прийшов син мого синьйора, 55-річний Роберто.

Я відразу відчула, що сестра йому сподобалася, але зізнався Роберто в цьому лише після того, як Зіна повернулася додому. Він почав їй писати, телефонувати. Я радила Зіні подумати, адже у неї є шанс змінити своє життя в кращу сторону. Вона обіцяла, що подумає. Це було влітку, а зимою Зіна нас ошелешила, що виходить заміж.

Я ледь не впала, коли почула за кого. Виявляється, її перша любов – Михайло, кілька років тому став вдівцем. У нього зараз двоє дорослих дітей – син і дочка.  У них свій будинок в передмісті, нічого крутого, на сільський схожий. Там суцільне запустіння – мабуть, моя сестра їм всім потрібна була як прислуга.

Ми всією родиною просили Зіну одуматися – ну навіщо сестрі цей Михайло з своїми дітьми, в Італії її продовжував чекати Роберто, який, до речі, дітей не мав, бо ще жодного разу не був одружений.

Весілля було по Різдву минулої зими. Я навіть приїхала заради цього з Італії. Мені хотілося плакати, я не могла зрозуміти, навіщо моїй сестрі все це. У Михайла була головна вимога – щоб дружина не працювала, а була господинею в домі, тому Зіна пішла зі школи. Зранку її чекало господарство (гуси, кури, індики), потім городи, прибирання всього будинку, приготування на всю сім’ю. Відповідно, матеріально сестра залежить від чоловіка, який хоч і отримує не дуже багато, але пишається своєю «забезпеченістю».

Сестра обслуговує його дорослих дітей як маленьких, навіть в їх кімнатах прибирає. Ось воно – заміжнє щастя, служити іншим.

А я не впевнена, що вона щаслива, адже крім роботи по дому вона більше абсолютно нічого не бачить. Роберто часто питає мене за Зіну, як вона. А мені дуже шкода, що все так сталося, не розумію я свою сестру.

Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.

facebook