fbpx
Життєві історії
Минулої суботи я вперше побачила свого батька. Мама якраз пекла пироги, коли хтось постукав у двері. “Знайомся, Марічко, оце й є він, твій батько”, – мовила мама і пішла в кімнату свою. Батько пройшов на кухню. Старий чоловік їв холодець з пирогами. І вмить мені стало шкода його, а потім я побачила втомлені очі мами. Тепер ніколи не побачу цього чоловіка

Мама в той день пекла пироги і довго поралася на кухні. А я зранку приготувала холодець, а потім стала прибирати. Тоді була субота.

Я якраз мила ванну, почула, що хтось дзвонить. Двері відкрити пішла мама і я почула якусь голосну розмову. Я  відразу вийшла, бо говорив якийсь незнайомий чоловік, а в гості ми сьогодні нікого не чекали. Коли пройшла в коридор, мама мовила: “Знайомся, Марічко, оце й є він, твій батько.”

Тато залишив маму з малим дитям на руках. Мама жила далеко від батьків та родини, тому дуже непросто мені було виховувати мене одній. Багато розповідати не буду, жінки мене зрозуміють, як це залишитися одній молодій дівчині з малим дитям одній, адже ні допомоги, ні підтримки у неї не було.

Мамі дуже пощастило з бабусею Ганною. Вона з нею познайомилася в поліклініці, разом у черзі стояли. У мами очі були сумні і бабуся перша заговорила до неї, от і розповіла мама їй про важке своє життя. Бабуся Ганна жила сама, вона ще тоді була вже давно на пенсії. Запропонувала мамі пожити тимчасово в неї, їй веселіше буде, і допоможе старенькій. Але, чесно кажучи, бабуся Ганна сама дуже допомогла моїй мамі. Навіть не знаю, щоб з нами було, якби мама не зустріла цю добру жінку.

Бабуся Ганна допомагала мамі, а мама її. Мама доглянула стареньку, прожили вони разом лише 5 років, а потім бабусі не стало, свою квартиру вона віддала мамі.

Отак минали роки, я вже доросла, і вдячна мамі, що вона змогла мене підняти на ноги сама. Я отримала гарну освіту, маю хорошу роботу, скоро збираюся заміж.

Цей візит батька навіть приснитися мені не міг. Мама враз пішла в свою кімнату, а я не змогла не запропонувати йому зайти.

Він сів на кухню і став вибачатися. Сказав, що шкодує, що так вчинив давно з матір’ю, що був молодим, не думав про наслідки. З тією жінкою у них відразу нічого не склалося, а повернутися вже не міг, соромно було.

Батько їв холодець ложками, доїдав другий пиріжок, і мені стало його дуже шкода. Він сказав, що живе з тіткою своєю, працює. Хоча заробляє мало, але від мене йому нічого не потрібно, лише спілкування, бо з рідних людей у нього нікого немає.

А коли йшов, запросив до себе в гості, сказав, що чекатиме дуже, адже я – все, що є в його нещасливому житті.

Батько пішов. З кімнати вийшла мама, очі її були сумні та вологі. Я в них побачила стільки втоми і розчарування, що не знала, чи зможу я пробачити батька. Прийшов до мене на старості років. А де був раніше всі ці роки? Мама навіть говорити про нього не хоче, а я все життя мріяла про нього, який він не є. Наближається день святкування весілля, я щаслива, але на душі якась пустка. Навіть сама боюся собі зізнатися, але хочу, щоб у цей день він був поруч зі мною. Але що скаже мама?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

 

facebook