Останнім часом моє сімейне життя не складається. Мені тридцять років, чоловікові тридцять два, одружені вже чотири роки, росте трирічний син. Я нещодавно вийшла на роботу, ще толком не можу звикнути до робочого процесу, адже дитина вимагає багато уваги, та й домашні справи теж ніхто не відміняв. Але найбільша проблема – це відносини з чоловіком. Останнім часом я взагалі його не впізнаю.
Все почалося ще після народження сина. Дитина була повністю на мені день і ніч, від Сергія допомоги не дочекаєшся і не допросишся. У нього завжди одна відповідь: «Я так втомився». Якщо залишити сина з татом хоч на пів години, щоб просто щось по дому зробити, то буде ходити за мною і квапити, чи скоро я вже звільнюся. Причому Сергій дуже хотів дитину, обіцяв стати для неї найкращим батьком. А в підсумку зовсім, по факту, не готовий бути батьком.
Але це півбіди. Напевно, мало хто з чоловіків готовий сюсюкатись з малюками, як мами. Найбільше мене дратує, що чоловік став вічно незадоволений – все йому не так, нічого не хоче, нічого йому не треба. На мене він взагалі не звертає ніякої уваги. І так триває вже більше року.
Минулої суботи Сергій пішов з дому зранку, а повернувся пізно ввечері. Я ще не встигла нічого його запитати, як він мені випалив:
– Алло, це не розлучення. Я просто хочу якийсь час пожити окремо. Зрозумій мене правильно і дай мені час.
Чоловік пояснив, що хоче пожити окремо, щоб «подумати і привести думки в порядок». Що це взагалі означає? Перша моя думка була, що він завів когось на стороні. Але він категорично заперечує, та я й сама думаю, що навряд чи. Він крім роботи нікуди не ходить і нічого не хоче. Якщо було б щось на роботі, мені б донесли «добрі люди», адже я знайома майже з усіма його співробітниками, так і колектив там майже повністю чоловічий.
Почувши таке, я взагалі не розумію, як до цього ставитися? Сергій каже, що зніме квартиру на кілька місяців і поживе один. А далі що? Про що він там думати збирається? Коли я в нього запитую про це, відповідь одна – «Алло, дай мені спокій».
При цьому не можу сказати, що він дуже добре заробляє, тобто гроші на оренду він забере у нашої ж сім’ї. Замість того, щоб купити кращі речі і харчі своєму синові, чоловік спустить гроші незрозуміло на що.
Я сама не в захваті від нашого сімейного життя. Але я вважаю, що кілька місяців життя окремо, не врятує ситуацію. В ту ніч я не могла заснути, все думала, чому Сергій прийняв таке рішення і що тепер робити. Зранку я спробувала ще раз поговорити з чоловіком, але безрезультатно. Думаю, що якщо я погоджуся, і він піде на знімну квартиру, то вже не повернеться. Ми не будемо більше разом і це буде розлучення.
Не знаю чому, але я поки не готова до такого. Все-таки у нас маленький син, хоча б заради нього варто спробувати налагодити стосунки. Дітям завжди потрібні і мама, і тато, для щастя дитини потрібна повна сім’я.
Сергій зібрав речі і пішов. Я дивилася на нашого сина і плакала. В цей час мені зателефонувала моя мама, і я з розпачу розповіла їй, що Сергій пішов від мене.
– Донечко, не тримай його, – порадила мені мама. – Чоловіка, якщо він вирішив піти, втримати неможливо. Навіть заради дитини. То ж заспокойся – час покаже, як буде далі.
Мама пообіцяла, що в будь-якому випадку вони з татом підтримають мене і без засобів існування я з дитиною не залишуся. Цей факт трохи заспокоїв мене, але вчинок Сергія не виходить у мене з голови, як так можна – просто зібрати речі і піти, забувши про свої обов’язки перед сім’єю…
Фото ілюстративне – marieclaire.
