В цей будинок ми переселилися три роки тому. Я була дуже рада, коли ми з чоловіком змогли нарешті собі дозволити купити квартиру. До цього ми довго йшли – жили у свекрухи, потім на знімних квартирах і лише зараз у нас є свій власний куточок. На цю квартиру ми збирали гроші обоє, мені навіть прийшлося влаштуватися на ще одну роботу.
Були моменти, коли я дуже втомлювалася і тоді я починала заздрити тим, кому життя припіднесло все на тарілочці. Бувають же випадки, коли дівчина виходить заміж, чоловік приводить її відразу у готову, повністю обставлену квартиру, а їй залишається лиши жити і радіти. Але це не мій варіант, на квартиру я мала заробити сама.
З нами на одному поверсі живуть сусіди – молода пара Ірина і Артем. Ірина хороша дівчина, ми з нею кілька разів спілкувалися. Красива, молода дівчина. Завжди при параді, хороший парфум, зачіска. На вигляд років 30-35. Чоловік теж дуже гарний і поважний. Одним словом, пара красива. Їздять на дорогій машині, живуть у великій трикімнатній квартирі.
Я так зрозуміла, що Ірині просто пощастило вдало вийти заміж, Артем відразу забезпечив її усім необхідним. Я навіть не впевнена, чи ходить Ірина на роботу, так виглядає, що вона не працює. Але то їхня справа, мені до них було байдуже.
А минулої неділі з самого ранку чую, хтось стукає у двері, дивлюся у вічко – сусідка. Я вельми здивувалася, але відчинила. Ірина не наважувалася увійти, видно було, що вона чимось стурбована. А потім нарешті почала пояснювати, в чому суть справи.
– Розумієте, у мене така проблема. Особистого характеру. Я хочу попросити вашої допомоги.
І тільки тут я помітила, що в руках у моєї ранкової гості, великий пакет.
– Чи не могли б ви залишити ці речі у себе? Розумієте, ми з чоловіком розлучаємося. А він у мене дивний. Як тільки мова зайшла за розлучення, він почав ділити все, що є в квартирі. Навіть мої особисті речі! Навіщо йому моя косметика і одяг? Каже – продасть. Я тут зібрала деякі свої пожитки, не хочу я з ним колготки ділити.
Я стою в ступорі. Ні, ну розлучення справа житейська, нічого не звичайного. Але брати на зберігання чужі речі? Воно мені треба? Погоджуся, а потім господиня не дорахується якогось колечка з діамантом. Про це я їй і сказала, а вона відповіла – не хвилюйтеся! Я склала опис речей, ми зараз з вами її звіримо і підпишемо договір про зберігання.
Ірина явно підійшла до питання з усією серйозністю, але мені ця ситуація дуже не сподобалася. Я пояснила Ірині, що ми не настільки близько знайомі, щоб надавати їй допомогу такого роду. Побажала сусідці доброго дня і ввічливо закрила перед нею двері.
Ірина пішла, а я залишилася в легкому здивуванні. Скільки людей, стільки і різних історій. Потім з свого вікна я побачила, як Ірина кудись бреде з тією величезною сумкою. Напевно це все, що у неї залишилося. Не думаю, що чоловік їй дозволить ще щось забрати. От тобі прийшла на все готове…
Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.
