Для свого єдиного сина ми з чоловіком старалися все життя, відколи він народився, ми намагалися дати йому все найкраще, а в результаті виявилися йому непотрібними.
Невістка нас з хати вигнала, а він навіть не думав заступатися за рідними батьками, навпаки – підтримав свою дружину!
Нам так прикро, що словами не передати, адже ми в нього всю душу вклали.
В дитинстві знайшли йому найкращу школу, потім відправили його вчитися в столицю, а коли син повернувся, ми купили йому квартиру і машину.
Мій чоловік багато років працював за кордоном, тому гроші у нас були. А для єдиного сина нам нічого не шкода.
До 30-ти років у сина все дуже добре склалося з кар’єрою, він став великим начальником.
І саме в цей час він зустрів Вікторію, яка і стала згодом його дружиною.
Дівчина мені відразу не сподобалася, я бачила, що вона з моїм сином лише через гроші, але хіба я могла щось зробити, якщо син сказав, що любить лише її.
Сама невістка родом з небагатої родини, її виховувала бабуся, так що вона в дитинстві багато чого була позбавлена.
Я сподівалася, що моє перше враження щодо Вікторії помилкове, і що у них з сином обов’язково все буде добре, адже своїй дитині я щиро бажала лише найкращого.
Але Вікторія відразу стала показувати свій характер, коли вона побачила, як добре син до нас ставиться, то стала ревнувати.
Згодом ще гірше – невістка почала налаштовувати сина проти нас: спочатку по дрібницях, а потім все серйозніше і серйозніше.
Коли у них народилася дитина, нам не можна було приходити просто так, ми мали заздалегідь попереджати про свій візит, а потім нам виділяли всього кілька хвилин на те, щоб ми побули з онуком, і на цьому все.
А минулої неділі у невістки був день народження, вона нас не запрошувала, але ми вирішили її привітати.
Знаючи її важкий характер, ми наперед зателефонували, повідомили, що зайдемо на тортик, при чому, тортик самі і принесли.
Двері нам відчинила невістка, з її виразу обличчя ми відразу помітили, що вона нам не рада.
Ми подарували їй квіти і подарунок, а вона сказала, що поспішає, і навіть нам не дала зайти в квартиру.
Син стояв і просто на це дивився, а мені плакати хотілося.
Невже не можна запросити нас на кухню, зробити чай, і посидіти годинку? Ми ж рідні люди!
Ну нехай невістка, але син?! Ніколи б не подумала, що син так зі мною поступить.
Дуже прикро. Як би ми не старалися, але поки що змінити ситуацію ми не можем.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
