Минулого тижня ми приїхали до батьків в село. Я наготувала багато різних страв, купила подарунків. Від мами з татом ми живемо кілометрів 300, маємо двоє дітей. Діти ще малі, тому ми не можемо часто провідати родичів, своїх клопотів повно.
Батьків ми ще за два тижні попередили, що приїдемо.
За годину до зустрічі, я набрала маму, сказала, що ми під’їжджаємо, щоб ставила варити картоплю, а я наготувала різної смакоти.
Мама зраділа, поклала телефон і пішла чистити картоплю.
Коли ми приїхали, відкрили дверцята машини і збиралися виносити сумки. А мій тато відразу вручив чоловікові лопату, сказав, що потрібно відкидати сніг, бо машина на подвір’я не заїде. Я дуже здивувалася, адже батьки знали, що ми приїдемо ще тиждень назад.
З батьками живе ще мій брат з дружиною. Невже не могли сина про це попросити.
Але я нічого не могла сказати батькам, хоча, чесно кажучи, якось негарно виходить.
Більше години Олег чистив сніг, тато просив ще під парканом забрати. Ми сіли за стіл, коли картопля була вже холодна.
Чоловік образився після такої гостини, сказав, що до моєї родини поїде не скоро. А я навіть не знаю правий він чи ні.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – ryinok.
