Минулого тижня, в суботу зранку ми приїхали до моїх батьків в село.
Я наготувала багато різних страв, купила подарунків, ще багато речей про які мама просила мене.
Від мами з татом ми живемо кілометрів 290, маємо двоє маленьких дітей. Діти ще малі, тому ми не можемо часто провідати родичів, своїх клопотів повно.
Батьків ми ще за місяць попередили, що приїдемо. Чоловік якраз спеціально взяв відпустку за свій рахунок на декілька днів.
За годину до зустрічі, я набрала маму, сказала, що ми під’їжджаємо, щоб ставила варити картоплю. Хоча я й наготувала різної смакоти, але хотілося щось свіженького, якоїсь гарячої страви.
Мама зраділа, сказала, що йде чистити картоплю і поклала телефон.
Коли ми приїхали, відкрили дверцята машини і збиралися виносити сумки. А мій тато відразу вручив чоловікові лопату, сказав, що потрібно картоплю копати, вони дуже чекали на нас.
Я дуже здивувалася, адже батьки знали, що ми приїдемо ще декілька тижнів назад. Знали, що я втомлююся вдома з дітьми, а чоловік з ранку до вечора на роботі, лиш взяв декілька вихідних, щоб мама з татом онуків побачили і гостинців привезти.
Я розумію, якби мої батьки жили самі, ми б їм допомагали б звичайно. Та з батьками живе ще мій брат з дружиною. Невже не могли викопати картоплю ще до нашого приїзду. Я ніколи в мами нічого не беру, вони живуть і хазяйнують разом з сім’єю брата, тому я ніколи не лізу до них. Навіть, як мама пропонує щось дати з дому, я ніколи не візьму, щоб невістка не ображалася.
Чоловіка тато відразу повів на город. А мене з дітьми на столі вже чекала холодна картопля. Мама відразу побігла вслід за ними, щоб встигли більше зробити за день.
В хату зайшли аж пізно ввечері. Чоловік був голодним, адже так і нічого не їв, мама сказала усім, що вечеряти будемо разом.
Мої батьки не так раділи онукам, яких довго не бачили, як тому, що встигли викопати картоплю за день.
На стіл я поставила все, що приготувала ще вдома сама. Всі повечеряли і полягали спати. Але я нічого так і не могла сказати батькам, хоча, щиро кажучи, якось негарно виходить.
Чоловік мій втомлений з дороги весь день працював на городі, зате мама раділа за мого брата з невісткою, що картопля викопана і вони завтра зможуть вже відпочити.
Ми ще планували гостювати у батьків до вечора, але чоловік сказав, що поїдемо додому ще зранку. Мама здивувалася, адже сподівалася, що він ще гарбузиння їй допоможе зібрати.
Чоловік мій образився після такої гостини, сказав, що до моєї родини поїде не скоро. А я навіть не знаю правий він чи ні.
Наче діти й мають батькам допомагати, але й тато з мамою ні в чому не допомагають мені. Але як не їздити до мами і тата?
Фото ілюстративне.