Ми з чоловіком разом вже вісім років. Живемо у моїй квартирі, яка дісталася мені від бабусі. Ще до весілля мої батьки допомогли мені зробити ремонт. У чоловіка свого житла немає. Правда, він єдиний син у своїх батьків, тому свекри постійно повторюють, що ця квартира колись перейде у власність мого чоловіка.
Та таке туманне майбутнє мені не дуже подобається. Мої свекри ще доволі молоді люди і дай Бог їм здоров’я ще на багато років. Тому сподіватися на їхню квартиру я не хочу. Джерело
А мій чоловік прийняв дуже дивну позицію – незважаючи на те, що він давно прописаний у мене в квартирі, він все ще вважає, що живе у мене в гостях, і принципово нічого не робить по дому. Проте, вказувати на недоліки не перестає. Каже, що пора вже зробити косметичний ремонт – переклеїти шпалери, помалювати стіни; нарікає на стару проводку, і пропонує поміняти меблі, але ніяк не допомагає виправляти ситуацію.
Проте чоловік дає великі суми грошей на ремонт і меблювання квартири своїй матері, і часто їздить їй допомагати. І це при тому, що його давно виписали з квартири, щоб менше платити за комуналку. Але цей факт не заважає і далі тягнути з нього гроші.
Спочатку я нормально сприймала цю ситуацію, так, чоловік прийшов в чужу квартиру, навіщо йому вкладатися. Але ми живемо разом вже вісім років, я прописала його у себе, що ще потрібно, щоб відчути себе хазяїном і почати щось робити у нас вдома.
Та чоловік мені якось сказав:
– Якщо ти через кілька років захочеш – то зможеш легко мене виписати, і я не зможу повернути тих грошей, що вклав в твою квартиру.
Я цієї позиції не розумію. Якщо у чоловіка немає власного житла, то він що, повинен тепер жити на всьому готовому? За всі роки спільно життя, він не купив в нашу квартиру нічого, і навіть полку зайвий раз полагодити не хоче – каже, що він втомлюється на роботі, і йому «не до вирішення моїх проблем». Мені іноді легше заплатити майстру, ніж просити його.
Ми живемо вже вісім років, і наша квартира потребує ремонту, нехай косметичного.
Минулого тижня мій чоловік отримав зарплату і поїхав в будівельний магазин. Я сподівалася, що цього разу він привезе будматеріали додому і нарешті почне щось робити. Але ні, все знову поїхало до свекрухи, а я знайшла лише чек на десять тисяч гривень. Ось так.
Безумовно, його батьки коли-небудь передадуть йому своє житло у спадок, але чому це повинно мене хвилювати? Питала, яку альтернативу він може мені запропонувати – каже, що ми можемо в майбутньому купити спільне житло. На питання: «За які гроші?», сказав: «Ну, можемо продати твою квартиру і взяти кредит, більшу частину якого буду виплачувати я». Я на це, зрозуміло не згодна. Мене моя квартира влаштовує, і починати сумнівні махінації з нерухомістю я не хочу.
Не знаю, скільки це все ще буде так тривати. Невже, ціле життя? Я більше так витримую, навіть подумую про розлучення.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
