fbpx

Минулого тижня мама прийшла до мене, сиділа дуже сумна, а коли чоловік з дитиною пішли на вулицю, то зважилася на розмову. Виявляється, вітчим, з яким вона прожила 30 років, свою квартиру, де все зроблено руками нашої мами, заповів своєму синові. Вона не знає, як тепер бути, проситься, щоб хоч ми її не кинули

Мама не знає, як тепер бути, проситься, щоб хоч ми її не кинули.

Наша мама на пенсії, разом з чоловіком більше 30 років. Він нам не рідний батько, мама прийшла жити до нього з маленькими дітьми. Джерело

Ми з братом вже виросли, маємо свої сім’ї. З вітчимом ми прожили все своє дитинство і вважали його за батька. У нього теж є син, наш ровесник. Вони ніколи не зустрічалися з тих пір, як розлучилися з його матір’ю.

Нашій мамі 60 років, а вітчим на 12 років старший за неї. Зрозуміло, що вік, та й ходить вже насилу. Мама доглядає за ним. Живуть добре, завжди радилися, разом приймали рішення. Так було до останнього часу. Останню, дуже серйозну справу, він зробив без нас. Свою квартиру, де все зроблено руками нашої мами, він заповів своєму синові.

Минулого тижня мама приходила до мене, сиділа дуже сумна, а коли чоловік з дитиною пішли на вулицю, то зважилася на розмову. Запитала, чи не прийму я її, якщо раптом що. Я посміялася – чи не розлучатися зібралася на старості років?

Виявилося, що чоловік показав їй свіжі документи, які йому доставили. Це був заповіт чи дарча, вона не зрозуміла. Вітчим попросив вибачення за те, що залишає її без дому, але квартиру він віддає своєму рідному синові.

Звичайно, без даху над головою вона не залишиться – і я, і брат відмінно ладнаємо з мамою і дуже її любимо. Дивує інше – мама вважає, що її зрадили. Вона й гадки не мала, що так вийде. Прожити більше 30 років разом, все ділити і отримати такий yдар!

Я теж вважаю цю квартиру рідною домівкою. Там ми жили з раннього дитинства. Мені і в голову не могло прийти, що вітчим пам’ятає про того сина. Де він зараз? Що за людина? Може, він забезпечений, і йому даром не потрібна ця двушка. Вітчим завжди тільки нас вважав своїми дітьми.

Брат сприйняв цю новину теж з великим подивом. Але якщо я змирилася, то він переконує маму піти в сyд, відстоювати свої права.

А хіба можна щось зробити? І як старенькому вітчиму сказати, що він не правий? Може, це старече, якась вuна на душі, ось він і придумав примху? Не знаю, як вчинити – і маму шкoда, і на вітчима образа з’явилася.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page