Я прожила з чоловіком майже 18 років, у нас є 15-річна донька. Вийшла заміж я, як то кажуть, з великого кохання. Я тоді якраз на перший курс медичного університету поступила, а Олег мій був на 10 років старший за мене, він вже працював.

Будучи студенткою, і не заробляючи жодної копійки, я почала своє сімейне життя разом з свекрухою. Вона постійно мені докоряла, що я живу в неї і за її рахунок, хоча мій чоловік на той час вже непогано заробляв.

Коли я зрозуміла, що чекаю дитину, я попросила Олега, щоб зняв нам квартиру, бо далі жити з його мамою було просто не сила. У нас народилася донечка, я продовжувала вчитися, мені в той час дуже допомогла моя мама, яка практично весь час була у нас за няню. Все заради того, аби я вивчилася і отримала професію.

А потім дитина пішла в садок, а я стала стоматологом. Відразу почала добре заробляти, справи у нас пішли вгору і ми вирішили відкладати на житло. Але ось у нас не виходило, бо як тільки назбираємо якусь суму, приходила свекруха, якій постійно було на щось треба. Чоловік брав гроші з нашої заначки на квартиру і віддавав своїй мамі.

Коли я зрозуміла, що ми так ніколи не назбираємо, я почала носити свої гроші до мами, і в неї зробила потай від свого чоловіка скарбничку. Олег зразу відчув, що заробітки зменшилися, і почав питати, куди я діваю гроші.

Одним словом, через це у нас в сім’ї виникало багато непорозумінь. А потім взагалі я дізналася, що у мого чоловіка є інша, мені про це сама свекруха розповіла – з радістю повідомила, що скоро він мене кине.

Тоді я з дочкою переїхала до своїх батьків. А через деякий час Олег сам приїхав миритися, говорив, що це була помилка, що та жінка нічого для нього не значить, щоб я повернулася до нього і все в нас буде по-іншому.

Я думала, чи варто повертатися, але моя мама порадила мені не руйнувати родину, бо в житті буває по-всякому. Ми знову почали жити разом, навіть спільними зусиллями купили квартиру, в яку я вклала всі свої відкладені гроші.

Після того все наче стало на свої місця, хоча тієї довіри, яка у нас була, більше не було, принаймі з моєї сторони. А в кінці лютого цього року, коли почалася війна, я з дочкою виїхала в Польщу. Дочка пішла в місцеву школу, а я навіть знайшла роботу по спеціальності.

Чоловік з розумінням відноситься до того, що зараз ми не разом, телефонує нам часто, хвилюється за нас. А тут минулого тижня і його мама зателефонувала, сказала, що у Олега є інша, а повідомляє це вона мені лише для того, щоб я нарешті залишила її сина в спокої, краще, щоб залишилася за кордоном.

Я не знаю, що робити, адже далі так жити не можна. Свекруха як не прийняла мене спочатку, так і 18 років спільного життя нічого не змінили. Та й чоловік, схоже, не змінився теж.

Тепер думаю, чи їхати мені додому з’ясовувати що до чого, чи просто тихо подати на розлучення і закінчити цю історію.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.