– Я, чесно кажучи, дуже здивувалася, коли почула: Ірина залишає дітей, їде до бабусі! – розповідає 64-річна Раїса Миколаївна. – Няню зараз шукають, в травні-червні Остап відпустку візьме у себе на роботі, але це десь на три тижні максимум за все, більше йому не дадуть в жодному разі. Питає мене, чи можу я онучок влітку на дачу взяти, хоча б на червень, можливо, хоча б тільки молодшу. Я кажу, ні вже, якщо брати, давай двох, хоч старша за молодшою догляне десь, коли я буду зайнята, не все ж на мені одній.
– Зачекайте, так а Ірина на скільки їде до бабусі своєї? На все літо, чи що?
– Та якби знати! Бабусі її 86 років вже, стало зрозуміло, що одна вона жити вже не може. Ходить погано, з ходунками, на вулицю сама зовсім не виходить. Ну, і розмовляє вже погано, не пам’ятає вже нічого, не дивно в такому віці. Зараз пару раз в тиждень до бабусі приходить соцпрацівник, ходить в магазин, в аптеку, оплачує рахунки її. Є прибиральниця – миє квартиру, може щось приготувати, але це теж не кожен день. І по вихідним заходить сваха, мати Ірини, бабусина рідна дочка.
– Так там дочка у бабусі є поруч, виходить? Навіщо тоді Ірині їхати туди доглядати стареньку, залишати дітей і чоловіка самих так надовго?
– Ну, сваха там людина своєрідна, щиро кажучи. Така собі якась незрозуміла жінка, як на мене. Вона Ірину якось не виховувала свого часу, матері як віддала свою доньку ще з народження, так в основному бабуся і ростила Ірину майже сама багато років. Сваха своє особисте життя влаштовувала, безуспішно, на жаль. В молодості не могла дитину виховувати, тепер не може матір догледіти. Не зможу з нею сидіти, каже, морально.
Невістці Раїси Миколаївни, Ірині, 36 років, вона не була місцевою – п’ятнадцять років тому приїхала в столицю з області, працювала, орендувала квартиру. Познайомилася з сином Раїси Миколаївни Остапом, вийшла заміж, у шлюбі у подружжя народилося двоє діток.
Зараз дівчаткам дванадцять і п’ять років. Діти, звичайно, вже не зовсім маленькі – молодша ходить в садок, старша школярка, п’ятикласниця. Проте, ще й не дорослі. По крайній мірі, молодшої потрібен нагляд, і старшу на постійній основі до догляду за сестрою теж не залишиш одну. Ще не той вік.
Ірина було вийшла на роботу після декрету, але їхня компанія не втрималася після того, як усі сиділи вдома декілька місяців. Тому вже рік молода жінка сидить вдома, роботу шукає, але хорошого робочого місця не знаходить. Чоловіка її, Остапа, це в принципі влаштовує. Коли дружина вдома – і діти доглянуті, і побут налагоджений, усе скрізь чисто і на кухні смачно.
На тому, щоб його дружина шукала собі якусь роботу, Остап не наполягав, хоча заробляє він не великі гроші, але на життя вистачає цілком.
І зі свекрухою у Ірини дуже добрі відносини. Раїса Миколаївна постійно розхвалює Ірину: охайна, акуратна, господарська, домашня, працьовита людина. Син її завжди смачно нагодований і чистенький, діти чистенькі, до матері чоловіка Ірина завжди з повагою ставиться. І подзвонить, і привітає, і здоров’ям поцікавиться, що рідкість зараз у молодих, всі говорять тільки про себе.
І жили вони усі без особливих проблем та турбот до останнього часу, але тут Ірині подзвонила мати – треба, мовляв, щось вирішувати з бабусею, давай допомагай, вона тебе виростила, твоя черга віддавати борги.
Мати у Ірини – людина і правда своєрідна. Користі від неї в серйозній справі нуль, може тільки плакати і скаржитися. Переїжджати до своєї матері мати Ірини відмовляється категорично, хоча їй зробити це було б найпростіше – в одному місті, та ще й без сім’ї. Але ні, не хоче і не буде. У бабусі і в молодості характер був не цукор, а зараз – так і взагалі.
– Слухайте, так, можливо, дешевше і простіше для всіх найняти доглядальницю з проживанням в квартирі у старенької?
– Бабуся категорично не хоче! Благає дочку або внучку переїхати до неї.
– А варіант перевезти бабусю в столицю, орендувати для неї кімнату в будинку, де живе Катя з сім’єю, якщо у них немає місця в квартирі – не простіше?
– Так простіше, звичайно, я їм теж говорила. Але бабуся не хоче доживати в чужому кутку. І Ірина твердить – бабуся вже не зможе прижитися, переїзд її зовсім засмутить. Не знаю, якийсь глухий кут взагалі, якщо чесно. Ірина каже – я перед бабусею в боргу, вона мене виростила з пелюшок, я повинна бути з нею до кінця. Заїкнулася я і про будинок для людей похилого віку – ти що! Ірина і чути не хоче про таке ні слова.
В результаті зараз сама Ірина вже збирає свої валізи, Остап мовчить, але добре видно – йому все це дуже не подобається.
– Ти можеш запропонувати щось інше, чи краще? – запитує дружина у свого чоловіка.
Втім, від всіх інших пропозицій, які лунають від усіх: найняти доглядальницю, привезти бабусю в столицю знайти якийсь будинок для літніх людей, Ірина відразу відмовляється – вони не підходять для бабусі її зовсім.
– Але її від’їзд – теж не вихід! – знизує плечима Раїса Миколаївна. – Бабуся може прожити ще кілька років – нехай так і буде, звичайно, але що це означає для нас? Діти виростуть, сім’я розпадеться, на жаль, бачу, що мій син дуже незадоволений тим, що відбувається, я сама навіть не знаю, яке він прийме рішення. А я сама розгублена, навіть не знаю що робити. Що їм порадити маю?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – ampravda.
