fbpx
Життєві історії
Минулого року син вперше запросив мене на Новий рік. Я не дуже хотіла йти, адже ми мало спілкуємося з невісткою. Та Олексій сказав, що дружина знає і не проти, щоб я приїхала до них. Я взяла гостинці і стала збиратися

Минулої зими син запросив мене до себе відсвяткувати Новий рік. Сам мені зателефонував, каже, збирай речі, я тебе сам відвезу і там відпочинеш.

Зараз мені 64 роки, у сина двоє дітей, улюблених моїх онуків – 6 і 10 років. Мій Олексій давно одружений, живе окремо, в квартирі своєї дружини, яку їй ще давно допоміг купити батько.

А 5 років тому діти взяли другу двокімнатну квартиру в кредит, ту квартиру вони зараз здають в оренду, гроші квартирантів зараз якраз йдуть банку в рахунок щомісячних платежів. Як то кажуть, квартира сама себе виплачує. Це, звісно, добре та зручно.

Правда, стосунки у мене з невісткою Вікторією склалися не дуже добре. Вікторія ще відразу була якоюсь холодною і сказала, що в неї є своя мама, щоб радитися, а друга мама їй і не треба.

Подарунки я постійно їй дарую не ті, які потрібно! Приходжу невчасно, дзвоню виключно тоді, коли їм говорити немає часу зі мною. Поради даю нехороші, загалом все, що роблю, все не так. Подруги мої мені кажуть – потрібно дітям гроші дарувати. Але самі гроші я дарувати чомусь не хочу принципово, тим більше малим онукам. Що за подарунок такий для дитини – гроші?

Сваха, мати Вікторії, теж грошей дочці і онучкам не дарує, але від тієї бабусі всі подарунки беруться радісно, все їм потрібно, виходить. А практично такі ж речі, куплені мною, невістка бере незадоволено і ще й говорить мені, що не так.

Сваха моя постійно і з онуками сидить – забирає молодшу з садка, залишається з нею вдома, а старшу онучку водить на різні гуртки. Я б теж сиділа зі своїми онучками із задоволенням, допомогу свою пропонувала дітям я чимало разів. Але Вікторії ніколи нічого не потрібно.

Але я все одно намагаюся якось спілкуватися хоча б з сином і онуками, адже, крім них, у мене і рідних людей більше немає. Телефоную, розпитую все, запрошую в гості до себе, на невдоволення Вікторії не звертаю уваги. Головне, що ОЛЕКСІЙ з дружиною живуть добре. А то, що з невісткою у мене не найкращі відносини, то це не головне.

Якраз того разу син запросив Новий рік відсвяткувати в нього, я у нього запитала, чи я не заважатиму Вікторії. Олексій повідомив, що все добре, просив, щоб я не перебільшувала і не брала до уваги усякі дрібниці.

Приїхали ми до них, якраз був обід, а вони ще й не снідали, всі в піжамах ходять, в квартирі брудно. Я швиденько виклала всі гостинці, які привезла з дому, покликала онуків і Вікторію, накрила на стіл і стала робити чай.

– Ми не будемо зараз це все їсти, я сніданок замовила нам додому, – відразу сказала дружина сина.

Я поїла сама. А потім взялася прибирати. Спокійно сказала, що в квартирі брудно, що ми так святкувати не можемо, потрібно все прибрати усім разом. Я на кухні весь посуд помила, дівчата в дитячій, а невістці кажу, бери пилосос і пройдися по всіх кімнатах. Усі швидко приберемо і накриватимемо стіл до свята.

Та Вікторія сказала, що втомилася вчора на роботі і прибирати не хоче. Я сказала, що так не можна, варто якийсь порядок навести в квартирі.

– Не командуйте в мене вдома, – сказала вікторія і пішла до себе в кімнату відпочивати.

Я образилася, адже прийшла допомогти своїм дітям, хотіла, щоб свято було гарним. Невістка йшла і говорила, що їй з мамою простіше своєю, вона ніколи не робить все на свій лад, а прислухається до доньки, коли приходить до неї додому. А зі мною їй важко.

Я відразу пішла в коридор взула чоботи, взяла дублянку, сумку свою взяла і пішла. Ніхто за мною не побіг. І не дзвонив мені після того. Вперше у нас було таке непорозуміння, та ще й під Новий рік. Я додому приїхала, сумний настрій був, телевізор включила, салатик зробила собі. Думаю – а чому я сумую? Те, що я нікому не потрібна в тій родині, це і раніше було зрозуміло, тільки за рахунок того, що я старалася для дітей, ми й спілкувалися з ними нормально.

– Я подумала ще тоді, що знайду якусь самотню матусю з малою дитиною у важкій ситуації, візьму їх до себе, допоможу, чим зможу. Складеться все добре у наших стосунках – і квартиру їм залишу свою. Ну а що робити, сина у мене немає вже, мабуть, давно, я тільки зараз це все зрозуміла. Зате дочка буде, і добре тоді. Чужі люди часом ближче рідних.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page