Моя дочка Іванка вийшла заміж за свого колишнього однокласника. Все, здавалося б, у них складається гарно: народили сина, виплатили кредит за недешеву машину, зараз думають про переїзд в інше місто, з більш високими зарплатами, вже роботу собі там підшукують.
Зять у мене – на всі руки майстер: вміє лагодити електроніку, і робить майже всі види ремонтних робіт. Хоча мій зять Олег і не працевлаштований офіційно, завдяки своїй працьовитості він ніколи не сидить без роботи і заробляє дуже навіть непогано, за нашими місцевими мірками.
Останнім часом Олег допомагає своїм батькам з ремонтом квартири, і моя дочка, як хороша дружина, теж в цьому бере добру та активну участь. Вона, до речі, не дивлячись на те, що у них маленька дитина, теж намагається підробляти – допомагає чоловікові швидше накопичити на переїзд.
Дочка влаштувалася касиром в магазин біля будинку, і виходить працювати три рази в тиждень. Онука в ці дні вони зазвичай залишають зі мною. Якщо у мене немає термінових справ – я їм у допомозі ніколи не відмовляю. Вважаю, що я, як бабуся, просто зобов’язана брати участь у вихованні їхньої дитини і допомагати молодим домагатися поставлених цілей.
Влітку я часто виїжджала на дачу. Діти привозили мені онука прямо туди, навіть не запитуючи мене, чи є у мене час, щоб тиждень няньчитися з малою дитино, поки Іванка з Олегом відпочивають вдома, і залишали на 2-4 дня, а то й на цілий тиждень. Іванка з Олегом теж бувало залишалася на вихідні, щоб позасмагати, поїсти шашликів, сходити на риболовлю, або просто погрітися на сонечку в моєму великому саду.
А минулого року під кінець дачного сезону я вирішила, що раз вже діти так часто залишаються у мене на дачі, то я можу попросити зятя про одну невеличку послугу – допомогти там з ремонтом, потрібно було просто замінити пару дощок на веранді, закрити дірку в паркані і трішки полагодити дах, щоб не так, коли дощ іде. Чоловік дочки погодився, і ні слова не сказав про те, що я буду щось йому винна за роботу. Єдине, що зробив Олег, то це зорієнтував мене у вартості матеріалів, і сказав, що все привезе сам, а мені потрібно буде повернути йому гроші за чеком, тобто оплатити вартість лише будівельних матеріалів.
Так як ми не чужі люди, я щиро розраховувала на те, що допомога Олега буде безкоштовною для мене. Він все відремонтував, запитав, чи задоволена я його роботою, і коли я відповіла, що «так» – пред’явив мені рахунок ще й за свою роботу.
Те, що я була здивована – це ще м’яко сказано, адже моя дочка його батькам допомагає робити ремонт безкоштовно. І я з їхньою дитиною постійно няньчилася, не просячи за це грошей, у мене навіть в голові і думки такої не було. Так з якого дива я повинна платити власному зятю за допомогу з дачею, якою він теж користується?
Вважаю й досі, що Олег чинить не по-людськи: влаштовує з родинних відносин якусь незрозумілу комерцію. Не знаю, як бути: оплатити йому цю суму, адже добре, що там хоч не так багато вийшло, і у мене є ці гроші зараз, за зимові місяці я їх відклала, або поскаржитися дочці, і попросити її поставити свого чоловічка на місце? Вона ж своїм свекрам безкоштовно допомагає.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
