Коли я розлучалася зі своїм чоловіком, це була його ініціатива, так склалося у нас, він мені сказав прямо, що я йому зіпсувала все життя, що якби не я, то в нього було б все по-іншому зовсім! – скаржилася мені моя кума Валентина. – І шлюб його зі мною був великою помилкою, сказав, що навіть найбільшою в його житті. Мовляв, з його гарним розумом, освітою, потенціалом він в сорок років міг би бути ого-го чого досягти в цьому житті, якби поряд з ним всі ці роки була «хороша» дружина, заради якої він був би готовим підкорювати все нові та нові вершини. А я «погана» – не направила його до чогось хорошого, не надихнула, не створила йому міцний фундамент.
Варто було б до слова сказати, що чоловіка Валентини Анатолія я знаю добре, у нього завжди була завищена самооцінка, а сама Валентина щиро кохала його, і всі ці роки нічого не помічала.
– Та не переймайся ти його словами, мало що він там тобі навмисно сказав, – втішають усі друзі та знайомі жінку. – Люди, коли розлучаються, дуже рідко щось хороше і добре один одному говорять, адже хорошого ніхто тобі не згадає, всі згадують лише важкі моменти життя. Найчастіше буває лише так. Ну сказав він щось недобре тобі наостанок, не звертай уваги. Зрештою, він тепер – всього колишній чоловік тобі. Не бери в голову все це.
– Так воно так, – зітхає моя кума Валентина. – Тільки я все одно про це думаю. Адже він дійсно дуже перспективним був по молодості. А зараз – нічого особливого не досяг в житті за стільки років, скільки ми з ним жили в шлюбі.
Я, щиро кажучи, навіть не знаю, що їй порадити їй. Але хіба хороший чоловік скаже таке своїй дружині, навіть колишній? Не думаю, що він хороша людина, їй немає про що жалкувати.
Якщо чоловік перспективним був до шлюбу, то й в шлюбі міг чогось досягти, а якщо не досяг, то винен сам, і дружина тут ні до чого.
Чи я не права тут?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Я стала помічати, що моїй невістці хтось часто телефонує. Вона виходить з кімнати і йде розмовляти, щоб ніхто не чув. Потім одягається, виходить з дому, а повертається дуже щасливою і з гарним настроєм. Одного разу я таки наважилася і прямо запитала Олену в чому причина таких походеньок
- Два місяці тому я на пенсію вийшла. Так зраділа тому, думала відпочину. Та чоловіка мого наче хтось підмінив. Важко мені з ним, хоч бери й розлучайся на старості років
- Нещодавно нам з Італії прийшла звістка, що мама чоловіка там в лікарню потрапила, і треба, щоб хтось туди поїхав до неї. Зовиця ще рік тому виїхала з дітьми в Канаду, тому вона зразу сказала, що зараз поїхати в Італію їй не вийде. Мій чоловік теж не зможе виїхати, а інших родичів у свекрухи просто немає. Я зразу зрозуміла, що ця особлива місія – догляд за свекрухою, випаде на мене, бо просто більше нікому
- Сусідка мені розповіла, що Степан хлопець хороший, і батько у нього людина справедлива, але от мама нам життя не дасть, такий от у неї характер, її всі люди в селі стороною обходять. Але Степан обіцяв, що з часом ми побудуємо свою хату і переїдемо, тому з батьками ми будемо жити недовго. Я вийшла заміж, але пошкодувала про це
- Донька моя довго не могла няню для дитини знайти, а дуже спішила вийти на роботу після декрету, бо у неї висока зарплата. Пошуки няні затягнулися і зять запропонував мені тимчасово посидіти з їх дитиною, поки вони когось знайдуть. Я, звісно, погодилася, але тоді ще не знала, як обернеться це все