Ми з чоловіком хоч і не дуже багаті, але двох своїх дочок ми квартирами забезпечили.
Дві бабусі залишили нам дві свої квартири, то ж питання з забезпеченням житлом можна вважати закритим.
Старша, Наталя, вже заміжня. Відразу після весілля вони переїхали в свою квартиру, яку ми їм подарували.
У батьків зятя зовсім інше ставлення до грошей. Свати дуже не люблять економити – витрачають все, що є, ні в чому собі не відмовляючи.
Очевидно, так вони й живуть усе життя. Ні накопичень, ні активів. Як каже сваха, їм, на відміну від нас, ніхто з бабусь квартири не залишав, а самим на квартиру заробити важко.
Я думаю, що якби вони постаралися, то на одну квартиру нашкребли б, але вони вирішили, що їм це не потрібно.
Сперечатись з свахою марно, вона і так нікого не слухає, і нічиєї думки не сприймає. Та й навіщо? У Наталі з Віктором своя родина. Зять працює, сім’ю забезпечує, і добре.
Щоправда, зараз донька в декреті, нашому онукові лише рік, але ні дочка, ні зять допомоги не просять, дають собі раду. Вони й так за ці роки і зробили ремонт, і меблі частково поміняли.
Тепер є потреба зробити нову кухню. У нас з чоловіком є гроші, але ми їх тримаємо про всяк випадок для молодшої доньки, якщо доведеться оплачувати їй навчання.
Минулого літа сваха з сватом до нас прийшли, і стали плакати, що вони в складному фінансовому становищі, тому просили, щоб ми їм позичити 70 тисяч гривень.
Я була проти, але розмова відбувалася при дітях, і всі знали, що ці гроші у нас є. Та й з родичами зятя не хотілося псувати стосунки.
Ми їм ці гроші дали, а сват нас запевнив, що до Нового року він все поверне.
Чекали ми аж до травня, а далі стали питати сватів, коли вони збираються нам борг віддавати.
І тут сваха мене ошелешила, мовляв, нічого вони нам не винні, бо вони за ці гроші молодятам меблі на кухню купили.
Я від несподіванки аж рота відкрила. Так, в січні свати купили нашим дітям новий кухонний гарнітур, але до чого тут борг?
Ми дітям квартиру дали, а вони всього лиш меблі на кухню купили.
Сваха сказала, що таким чином вони з нами розрахувалися.
Я мовчати не стала, і розповіла про все зятеві. Йому за вчинок батьків соромно, Віктор з мамою поговорив, але безрезультатно, тому вирішив, що ці гроші він нам повертатиме сам потихенько.
Я відмовилася, бо дітям і самим треба.
Негарна історія, неприємна. Зі сватами ми не спілкуємося.
Мама Віктору сказала, що вони з чоловіком хотіли якнайкраще, заради щастя молодих старалися, а я могла б і промовчати про борг.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.