fbpx
Життєві історії
Минулого літа моя сусідка бабуся Мотря занедужала. Донька її живе в місті, тоді народила дитину і приїхати не могла. Щодня бабуся Мотря кликала мене через паркан, просила принести води, купити хліба, збігати в магазин. Я розуміла, що їй нікому допомогти і все робила для неї, навіть їжу носила щодня, коли вона не вставала. Їй стало краще. А згодом приїхала донька з сім’єю. Сусідка бігала по подвір’ю, щось там готувала, годила гостям. Донька забрала порося, городину і поїхала. А ввечері чую, бабуся Мотря мене знову гукає

Є у мене сусідка, бабуся Мотря. Минулого літа вона занедужала, а діти її живуть в місті. Донька лише народила, тому провідувати матір часто не могла. І до себе забрати теж не виходило, адже вони живуть в однокімнатній квартирі з двома дітьми, їм самим там не легко.

Бабуся Мотря часто мене кликала через паркан, вона просила, щоб я їй купила хліба, сходила в аптеку, принесла води. Хоча у мене і свого господарства вистачало, та й в самої дитина мала, я не могла відмовити старенькій.

Доглядала я за сусідкою 2 тижні, все робила для неї, приносила їжу з дому, щоб там не готувати. Бабусі стало краще. Після того вона наче стала ближчою до мене, завжди поговорить, щось запитає, цікавиться моїм життям.

А потім до неї приїхала донька з сім’єю, покликали мого синочка гуляти до них. В’ячеслав побіг гратися з задоволенням. А через дві години повернувся сумним. Але нічого мені розповідати не Встав.

Я сама побачила, що дитина без настрою і стала розпитувати.

Виявляється бабуся Мотря в той день назбирала полуниці і малини, пригощала свою доньку з сім’єю, вони обідали якраз тоді за столом, а мого синочка до покликали, жодної ягодки не дали.

Більше я сина до сусідки не пускала.

Донька в бабусі Мотрі гостювала тиждень. Якраз тоді вони організували мамине поросятко, смажили свіжину, а мені сусідка жодного шматочка сала навіть не дала. А коли донька поїхала вранці, то бабуся Мотря покликала мене вже ввечері, стала просити, щоб я пішла в магазин і купила їй олії, бо в неї ні грама олії немає.

Я сказала, що вже вечір, я втомилася і в магазин не піду, а про олію потрібно було доньці сказати, тоді, як вона полуницю їла.

Відтоді сусідка навіть не вітається зі мною. Я на неї не ображаюся, вона стара людина, але бути служницею теж не хочу, тим паче, коли цього ніхто нецінує.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – obyava.

You cannot copy content of this page