Три роки тому я розлучилася з своїм чоловіком, зробила це швидко, проживши у шлюбі всього рік.
Батьки з обох сторін були проти, просили мене, щоб я не робила цього, але я собі подумала, що якщо я зараз все не обрубаю, то вже ніколи не наважуся.
Минуло три роки і до мене приїхала колишня свекруха разом із свекром, стали просити мене, щоб я повернулася до чоловіка, бо інакше все може закінчитися дуже недобре.
Коли я виходила заміж, я керувалася почуттями, в 22 роки якось особливо не задумуєшся над серйозними питаннями, які стосуються шлюбу.
Микита був старшим за мене на 7 років, до того ж – єдиний син у батьків, тому я була впевнена, що у нас все буде добре.
Але так не сталося, проблеми почали вилазити майже відразу, і я побачила, що мій чоловік взагалі не вміє їх вирішувати.
Пішли ми жити до його батьків, бо вони так хотіли, а мій чоловік замість того, щоб думати і шукати шляхи, як нам жити окремо, відразу заявив, що він має де жити, то навіщо робити з цього проблему?
А я проблему бачила, тому що все життя жити з свекрухою я не хотіла.
З роботою у Микити теж все було не дуже – він працював на складі, отримував зарплату 8 тисяч гривень, і вважав, що цього достатньо.
Я теж влаштувалась на роботу, з зарплатою 12 тисяч, але мені було цього мало, тому я стала ходити на різні курси, вчитися, щоб в майбутньому знайти більш високооплачувану роботу.
Останньою краплею стало те, що чоловік програв 20 тисяч гривень, які я відкладала протягом кількох місяців, він навіть не зміг пояснити, куди він вклав ці гроші, він просто сказав, що старався заради сім’ї.
Тоді я просто пішла і подала заяву на розлучення, вирішила, що треба забути про цих людей раз і назавжди.
Чоловікові, здається, було байдуже, бо він спокійно пішов зі мною у визначений час, і нас без проблем розлучили.
Ділити нам було нічого – ані спільного майна, ані спільних дітей у нас не було.
Я зняла собі квартиру, стала ще більше вчитися і працювати, почала підніматися по кар’єрних сходах, і відповідно більше заробляти.
На даний час я заробляю в місяць 25 тисяч гривень, але хочу досягти ще більшої зарплатні, і відчуваю, що у мене все вийде, адже маю багато бізнес-проектів, просто треба часу і сил.
І ось тепер, коли моє життя стало налагоджуватися, мене знайшла свекруха, каже, що у них біда. Микита закрився в собі, нікуди не виходить з дому, став заглядати у чарку.
Свекри переконані, що мій колишній чоловік так важко переживає розлуку зі мною.
Вони впевнені, що якщо ми знову зійдемося, то все стане на свої місця.
Свекруха переконана, що нам просто доля бути разом, адже ні я, ні він за цей час собі так нікого і не знайшли.
Свекор сказав, що купить нам квартиру, щоб ми жили окремо, і тоді мені не доведеться так багато працювати.
Перед розмовою зі мною, вони вже і до моїх батьків ходили, просили вплинути на мене, щоб я в сім’ю повернулася.
Але мама моя розумна жінка, вона вважає, що я сама маю вирішити, що робити.
Мені колишнього чоловіка шкода, адже я його дуже любила.
Але я не впевнена, чи варто зараз повертатися до нього?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.