Напевно, немає на світі більшої сили, ніж материнська любов. Біля мене жила сусідка, тітка Марія, нещодавно її не стало. Літній жінці було 90 років і вона багато років жила одна.
Я змалку любила цю бабусю, прибігала до неї завжди, як тільки мала вільну хвилинку. А вона завжди пригощала мене різними смаколиками.
Коли я виросла і вийшла заміж, то я вже почала пригощати літню сусідку – то борщику тепленького занесу, то вареників зроблю трохи більше, так, щоб і бабусю пригостити.
Я знала, що у тітки Марії є єдиний син. Але ще дуже давно він поїхав в Америку. Відтоді жодного разу до мами не приїхав. Чи то часу не було, чи бажання не мав. Сусідка розповідала, що син одружений, має троє дітей і шестеро внуків, відповідно, це її правнуки, а вона бачила їх лише на фото.
Мене дивував і той факт, що син навіть не знайшов можливості купити мамі сучасний мобільний телефон, щоб хоч через екран бачитися з нею. А вона і тут його вигороджувала, мовляв, через різницю у часі син не телефонує.
Я вже навіть почала думати, а може і нема її сина вже на білому світі? Ну як, стільки років минуло, а він нього жодної звісточки. Та тітка Марія не переставала вірити, що десь у світах живе її син, живий-здоровий, просто надто зайнятий, щоб хоча б їй подзвонити.
Коли не стало тітки Марії, в її заповіті значився лише її син. Я стала шукати цього чоловіка. Мені пощастило, я його знайшла через далеких родичів, ми з ним поговорили по телефону.
Інформацію про те, що не стало його мами, він сприйняв доволі спокійно. А про заповіт сказав, що приїде найближчим часом і все оформить.
Мені було дуже дивно це чути. До мами приїхати він часу не знайшов, а як спадщину оформляти, то приїде.
Минуло кілька місяців, син тітки Марії мені зателефонував знову і сказав, що він передумав їхати в Україну, а спадщину я можу оформляти на себе, він через адвокатів все вирішить.
Звичайно, я зраділа, будинок мені зайвим не буде, хоча там мова йде про стареньку хату.
Мені лише прикро за тітку Марію. Згадую, як тепло вона завжди говорила про свого сина, без жодного докору. Така вона безмежна материнська любов.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Я стала помічати, що моїй невістці хтось часто телефонує. Вона виходить з кімнати і йде розмовляти, щоб ніхто не чув. Потім одягається, виходить з дому, а повертається дуже щасливою і з гарним настроєм. Одного разу я таки наважилася і прямо запитала Олену в чому причина таких походеньок
- Два місяці тому я на пенсію вийшла. Так зраділа тому, думала відпочину. Та чоловіка мого наче хтось підмінив. Важко мені з ним, хоч бери й розлучайся на старості років
- Нещодавно нам з Італії прийшла звістка, що мама чоловіка там в лікарню потрапила, і треба, щоб хтось туди поїхав до неї. Зовиця ще рік тому виїхала з дітьми в Канаду, тому вона зразу сказала, що зараз поїхати в Італію їй не вийде. Мій чоловік теж не зможе виїхати, а інших родичів у свекрухи просто немає. Я зразу зрозуміла, що ця особлива місія – догляд за свекрухою, випаде на мене, бо просто більше нікому
- Сусідка мені розповіла, що Степан хлопець хороший, і батько у нього людина справедлива, але от мама нам життя не дасть, такий от у неї характер, її всі люди в селі стороною обходять. Але Степан обіцяв, що з часом ми побудуємо свою хату і переїдемо, тому з батьками ми будемо жити недовго. Я вийшла заміж, але пошкодувала про це
- Донька моя довго не могла няню для дитини знайти, а дуже спішила вийти на роботу після декрету, бо у неї висока зарплата. Пошуки няні затягнулися і зять запропонував мені тимчасово посидіти з їх дитиною, поки вони когось знайдуть. Я, звісно, погодилася, але тоді ще не знала, як обернеться це все