fbpx
Життєві історії
Минуло дванадцять років, і до нас дійшли чутки, що Володя зібрав валізу і тихо, без скaндалу, ні на що не претендуючи, пішов до батьків. Софія була в пaніці: вони з чоловіком навіть не сваpилися. Та й iншої жiнки у нього теж не було. Чому ж тоді пішов чоловік – вона не розуміла

Минуло дванадцять років, і до нас дійшли чутки, що Володя зібрав валізу і тихо, без скaндалу, ні на що не претендуючи, пішов до батьків. Софія була в пaніці: вони з чоловіком навіть не сваpилися. Та й iншої жiнки у нього теж не було. Чому ж тоді пішов чоловік – вона не розуміла.

Нас було чотири подружки і заміж ми вийшли ще в дев’яності – одна за одною. Першою видали заміж Софію, – це ми так говорили, що видаємо подружку заміж. А насправді наша роль була чисто декоративною: бути на весіллі в оточенні нареченої, а саме заміжжя організували її батьки. І не тільки заміжжя, але і знайомство з нареченим. Джерело

Історія почалася з того, що в двадцять три роки ми всі були спантеличені своїм майбутнім, яке пов’язували з сімейним життям. Але батьки Софії, схоже, більше всіх переймалися тим, щоб видати дочку заміж. У той час з нас чотирьох на порозі заміжжя була тільки Наталка. Ми з Софією і Оленою – без женихів.

І ось її батьки не стали чекати милості великого випадку, а самі організували доньці знайомство. Батько Софії працював на виробничому підприємстві і у нього в бригаді був хлопчина двадцяти чотирьох років, – неодружений. Батько якось проговорився вдома про нього, і мати мало не в наказовому порядку попросила організувати зустріч Софії і Володі.

Не особливо напружуючись про місце зустрічі, батько запросив Володю до себе додому, знайшовши якусь банальну причину. Хлопець прийшов, а тут Софія. Найбільше метушилася мама нашої подружки, а Софія ці кілька хвилин неpвувала.

У вихідний вони вже пішли погуляти, потім кіно і т.д. Володя виявився хлопцем небалакучим, звичайним роботягою, але з хорошою і стабільною зарплатою. Софія – дівчина з вищою освітою, комунікабельна, – всю переговорну функцію вона взяла на себе.

Через три місяці пара, отримавши схвалення батьків з одного і з іншого боку, подала заяву в РАЦС. Було помітно, що це шлюб за вказівкою батьків. Загалом, нічого особливого, це і раніше було і зараз відбувається повсюдно.

На весіллі наречена, як і годиться, хвилювалася, наречений був трохи збентежений, наче його зненацька застали. Але в основному все чинно і мирно.

Читайте також: Коли я завaгітніла, чоловік був дуже щасливий. І чим ширше він посміхався, тим сумнішою ставала свекруха. Коли чоловіка не було вдома, вона вмовляла мене позбyтися дитини: – Дуpненька, я ж про тебе дбаю. Нагpається мій син з тобою, і знову зійдеться з Алісочкою. А ти одна з дитиною залишишся. Та й є у мене внучка, інших мені непотрібно. Ось, я тобі гpоші приготувала. Я поставила чоловікові питання ребром: або роз’їжджаємося з його мамою, або рoзлучення

Пройшов місяць після весілля, Софію з Володею запросили на день народження до однієї з наших подружок. По домівках розходилися всі разом. Володя з Сонею йдуть під ручку попереду, ми йдемо ззаду. Раптом, бачимо, суперечка у них зав’язалася; не сваpка, а саме суперечка. Ми всі були дуже здивовані: як так? Сперечатися через місяць після весілля?!

Потім Соня своїми чіпкими ручками все ж поставила на місце молодого чоловіка і навіть позбавила його деяких уподобань. Володя був собачником, тримав сенбернара. Але з покупкою однокімнатної квартири, на новому місці його собаці в житлоплощі було відмовлено, – Соня обурилася всім своїм характером. Володя здався і відвів сенбернара до бабусі в приватний будинок. Соня тріумфувала, а Володя якось знітився.

На вигляд, начебто звичайна сім’я, але не було в ній якихось м’яких, теплих відносин, як це буває хоча б в перший рік сімейного життя.

Коли Соня поїхала на курси підвищення кваліфікації, ми абсолютно випадково побачили ввечері Володю з іншою дівчиною.

Соня з Володею продовжували жити під одним дахом, у них народився син, – загальні турботи про дитину, про розширення квартири, покупка машини, здавалося б, скріпили сім’ю.

Минуло дванадцять років. І до нас дійшли чутки, що Володя зібрав валізу і тихо, без скaндалу, ні на що не претендуючи, пішов до батьків. Соня була в пaніці: вона бідкалася своїм батькам, скаpжилася батькам чоловіка, постійно збирала нас всіх разом і розповідала в подробицях про відхід Володі.

А її чоловік тим часом, жив у батьківській квартирі, закрившись у себе в кімнаті і ухиляючись від розмови і питань. Він був спокійний і просто мовчав, включаючи голосніше музику.

Ми запитували Софію: «Може ви посварилися, може наговорили образливих слів»?

– Ні, – відповіла вона, – ми не сварилися і не обзивали один одного, у нас були тільки розбіжності, наприклад, в яку секцію сина записати, які шпалери вибрати. Ну, і риболовлю з друзями я теж забороняю, – зізналася Соня.

– Зрозуміло, – подумала я, – дрібні суперечки, з яких вони починали своє сімейне життя, тривають. За 20 років вони так і не навчилися чути один одного.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook