fbpx

Минуле Різдво Наталя з чоловіком святкувала у свекрів. Сама все приготувала, сама накрила стіл. А потім приїхала зовиця зі столиці. Весь вечір говорила лише вона, всі мовчали, лише скоса поглядали на Наталю

Наталя дуже не любить запрошувати в гості зовицю. Катерина – жінка багата, живе вона вже давно в столиці, чоловік її дуже добре заробляє, діти навчаються в найкращих університетах, життя у неї добре склалося, можна лише позаздрити. Загалом достаток в усьому.

Інша справа Іван, її єдиний рідний брат. Іван після училища повернувся жити в село до своїх батьків, жив разом з ними, а потім привів невістку додому.

Наталя жінка, хоч і молода, але дуже господарська та старанна, усе вона добре вміла: готувати, город гарно обробляти, за господарством доглядати. Куди не глянь – скрізь у неї чистенько, все у неї смачненько.

Всі роки Катерина приїжджала до батьків лише на великі свята, наче гостя поводить себе. Сяде за святковий стіл, добре знаючи, що вже все зготувала Наталя, починає виказувати своє незадоволення. Одна страва занадто пересмажена, інша пересолена, те жирне, те сухе, те розварене, а те не тримається купи не тримається і все не так.

Свекри були люди добрі, вони дійсно щиро любили Наталю, але й дочку свою розгнівати не хотіли, адже точно образиться на них тому мовчали на всі ці докори. Мовчала й сама Наталя завжди, хоч часто дуже гірко від того було.

Іван іноді говорив, щось сестрі у відповідь, це завжди були якісь добрі слова про Наталю, ставав на її сторону часто, але чоловік не хотів суперечки в хаті, тим паче у свято, тому сама Катерина часто слів не добирала, особливо, ніколи, не звикла, що їй хтось перечитиме.

Коли Наталя виходила на кухню, нести іншу страву, за нею швиденько бігла мати Івана, свекруха дуже вибачалася, співчутливо дивилася в очі, просила не звертати на слова доньки, бо хоч вона її і рідна мати, але знає, що сама Катерина погана господиня, а все це говорить за столом через заздрість.

Ледь відсвяткувавши Різдво в колі найближчих рідних свого чоловіка, Наталя сказала Іванові, що наступного Різдва вони поїдуть вже до її мами і тепер їздитимуть туди щосвята. Нехай Катерина сама батькам везе якісь страви, нехай сама тепер готує та накриває стіл, бо їй догодити важко, а Наталя більше бачити такого ставлення не хоче. Усі мовчать, лише вона одна старається.

Нехай самі святкують, можливо, тоді цінуватимуть її саму та її працю. А що робити? Катерина ще навіть не знає, що цього року приїде за порожній стіл.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page