fbpx
Життєві історії
Микола все життя працював на кількох роботах, щоб забезпечити сім‘ю. Був період, коли заготовляв м’яcо, в людей купляв свиней і продавав на ринку. Вдома завжди був шматок свіжого м’яcа та гарна копійка. Дружина не працювала, Олена виховувала двох синів. Життя Миколу покидало: був і на заробітках за кордоном і по Україні їздив заробляв. Всі гроші віддавав додому. Та коли мами не стало, сини вирішили, що їм пенсіонер на шиї не потрібен. Вони продали батьківську хату, а гроші розділили

Микола все життя працював на кількох роботах, щоб забезпечити сім‘ю. Був період, коли заготовляв м’яcо, в людей купляв свиней і продавав на ринку. Вдома завжди був шматок свіжого м’яcа та гарна копійка. Дружина не працювала, Олена виховувала двох синів. Життя Миколу покидало: був і на заробітках за кордоном і по Україні їздив заробляв. Всі гроші віддавав додому. Та коли мами не стало, сини вирішили, що їм пенсіонер на шиї не потрібен. Вони продали батьківську хату, а гроші розділили.

Сама я з дуже бідної сім‘ї, батька в мене не було, його цілком замінив мені брат. Я заздрила тим, в кого він був, тому дізнавшись, що сталося з цим чоловіком, була м‘яко кажучи шокoвaна. За матеріалами

З дідом Миколою ми навряд чи могли зустрітися в повсякденному житті, але так сталося, що зустрілись і просто почали розмовляти.

Я поїхала до своєї тітки восени, щоб допомогти по господарству, жила вона в селі (доволі великому і цивілізованому) недалеко від обласного центру. Оскільки я кілька тижнів в неї жила, то ми постійно ходили разом чи в магазин, чи їздили в обласний центр. Моя тітка неодноразово розказувала про сусіда, що їй його шкода, що був хорошою людиною і т. д. Я думала, що вже й на світі нема, але ні…

Микола все життя працював на кількох роботах, щоб забезпечити сім‘ю. Був період, коли заготовляв м’яcо, в людей купляв свиней і продавав на ринку. Був таким собі посередником, вдома завжди був шматок свіжого м’яcа та гарна копійка.

Дружина не працювала, Олена виховувала двох чудових синочків. Життя Миколу покидало: був і на заробітках, і по Україні їздив заробляв, всі гроші віддавав додому.

Згодом допомогли синам з освітою і житлом( якби мені мама допомогла отримати вищу освіту, подарувала хату і машину, то я мабуть була на сьомому небі від щастя), але діти, які я так зрозуміла, ніколи не старалися, після смepті матері вирішили, що їм на шиї пенсіонер не треба… Хоча в кожного було своє житло, дружини, діти і машини – вирішили, що їм потрібно батьківську хату продати і розділити гроші.

Коли я з дідом Миколою зустрілася, я не вірила своїм вухам, незважаючи на те, що він на старості змушений жити в чужому кутку, він ні разу не сказав поганого слова про синів чи дружину, він просто прийняв ситуацію і здався. І може нічого, якби він пив чи гуляв, але все життя він заробляв для них, а тепер вір їм не треба. Я шокoвана! Люди, одумайтесь!

Батьки- це найдорожче, що в нас є. І взагалі, як можна людину вигнати з власної хати… Я кота не можу вигнати, а це батько…

Фото ілюстративне, з вільних джерел

facebook