fbpx
Життєві історії
Микола постійно знаходив причини для того, щоб відкласти весілля. Ми жили як звичайна сім’я, але без штампу в паспорті. Я, як дружина, почувала себе дуже некомфортно в цих стосунках, але припинити їх у мене не вистачало сміливості. Я прожила зі своїм цивільним чоловіком більше двадцяти років і лише в день весілля нашої доньки ми розписалися

Я прожила зі своїм цивільним чоловіком більше двадцяти років. Всі ці роки я сподівалася стати законною дружиною Миколи. У нас підростала донечка, та й наші батьки з обох сторін постійно говорили нам, що так жити не можна. Але мій цивільний чоловік всіма правдами і неправдами намагався цього уникнути. Чому? Цього я ніколи не могла зрозуміти.

Я всі двадцять років мріяла про те, що коли-небудь стану йому законною дружиною. Я постійно говорила чоловікові про те, що хочу узаконити наші стосунки, але Микола постійно знаходив причини для того, щоб відкласти весілля. Ми жили як звичайна сім’я, але без штампу в паспорті. Я, як дружина, почувала себе дуже некомфортно в цих стосунках, але припинити їх у мене не вистачало сміливості.

Кілька разів мені навіть вдавалося вмовити його, але в останній момент весілля постійно зривалося. То Микола потрапляв до лікарні, то йому терміново треба було кудись їхати, то просто – передумав.

Ось і вийшло так, що ми прожили разом більше двадцяти років, але так і не були одружені. Микола чомусь дуже боявся штампа в паспорті. Ставав сам не свій, коли він чув про весілля.

Наше містечко невелике, то ж в нашому місті нас знали практично усі. Ми були гарною парою, то ж всі наші родичі і знайомі постійно щиро дивувалися, чому Микола не веде мене до РАЦСу.

Я закохалася в нього ще в університеті. І хоч мама була проти, я не стала її слухати і відразу ж переїхала жити до Миколи. Дуже скоро я змогла зробити з холостяцької квартири Миколи затишне сімейне гніздечко.

Микола виявився дуже талановитим художником. Через кілька років була організована його персональна виставка. Мій чоловік став знаменитим, а я в цей час займалася побутом, щоб нічого не відволікало мого талановитого Миколу від творчості і написання прекрасних і неповторних картин.

Але потім вирішила теж не сидіти склавши руки. Я навчилася шити модельні сукні, які користувалися величезною популярністю в місті. Гроші я заробляла дуже хороші.

Дочка сміючись, говорила про те, що її батьки одружаться в день її весілля. Так і сталося. Наша спільна дочка вийшла заміж. Разом з нею в той же день розписалися і ми.

Але омріяного щастя це нам не принесло, через пів року я сама подала на розлучення і виїхала. До столиці. Тепер у мене своя майстерня по пошиттю дизайнерських суконь. І заробітки хороші, і новий чоловік, який на відміну від Миколи, відразу запропонував узаконити наші стосунки.

Я розлучилася з Миколою і вийшла заміж. Зараз мені 43 роки і я чекаю дитину. Просто від мого теперішнього чоловіка віє надійністю і з ним я нічого не боюся.

Фото ілюстративне – lady.tut.by.

You cannot copy content of this page