Коли ми розлучилися з чоловіком, він пішов, а я залишилася з двома дітьми. Ми з Миколою 7 років жили в моїй квартирі, тому збирати речі довелося йому.
Діти ходили в садочок, а я тільки вийшла на роботу, але отримувала маленьку заробітну плату, мінімальну. На ці гроші нам з дітьми потрібно було жити цілий місяць. Я крутилася, як могла: шукала дешеві продукти, але розуміла, що діти мають харчуватися якісно, тому вигадувала якісь різноманітні страви, щоб вони були смачні та якісні.
Для себе я вирішила, що хай там що, а діти мають харчуватися добре, а я лише снідала і вечеряла, на роботі звикла обходитися без обіду.
Так минуло 2 роки, а потім дітки підросли, стало легше і я знайшла собі іншу роботу. Зарплата була у мене дуже гарна, я могла тепер собі купити гарний одяг, харчуватися ми стали гарно. Я купувала речі, які мені подобалися і спокійно купувала в магазині діткам всякі смаколики, які вони просили. А нещодавно я зустріла Артема, дуже щиру і хорошу людину, ми одружилися. Я зараз і мої дітки щасливі.
Я радію, що всі труднощі вже в минулому, тепер у нас вдома достаток і я не думаю, що приготувати дітям на сніданок чи вечерю.
Лише зараз я розповіла своїм рідним, які непрості часи були у мене. Родичі не розуміють, чому я їм про це раніше не сказала, адже вони могли мені допомогти хоча б продуктами: привезти картоплі, овочів, фруктів та молока. А я радію, що впоралася сама, не люблю в когось щось просити, не хочу бути щось винна комусь.
А ще, я просто переконана, що якби мені допомагала родина, я б так і залишилася на тому рівні, а так я швидко рухалася вперед і сама з усім впоралася. Я зараз щаслива людина і стільки прекрасного ще попереду. Ніколи не потрібно втрачати надію на краще, щоб не відбувалося у вашому житті.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
