Михайло запропонував стати його дружиною. Я так зраділа, навіть розплакалася. Але він сказав, щоб я свого сина відвезла в село до матері. Він дав мені тиждень на роздуми
«Або він, або я», – ці слова дзвеніли в моїх вухах довгих сім днів, які дав мені мій коханий на роздуми над його пропозицією руки і сеpця. Вийти заміж і знайти своє жіноче щастя або залишитися поруч з семирічним сином. І я, звичайно, вибрала сина. За матеріалами
Ми познайомилися в парку. Цю лавочку, прикрашену різьбленим серцем, частіше називали «лавою любові».
Її використовували наречені для створення «колоритних фотографій». На сеpце вони прикріплювали замочки.
Але це було тільки у вихідні дні, а решту часу лавочка пустувала, притягаючи таких, як я.
Але мені пощастило більше за інших, у мене був синок Ванюша. Він залишився єдиним нагадуванням від улюбленого Сашеньки, якого забрало море.
Він просто сказав: «Привіт». Простягнув мені ромашку і запропонував поворожити. А потім запитав, чи мій це пацан. Я гордо відповіла, що так. Ванюша посміхнувся незнайомому дядькові, але потягнув мене геть від цієї лавочки, кажучи, що йому стало холодно.
Мій синочок начебто заздалегідь знав, що ця людина не принесе в наше життя тепло і любов. Раніше я не вірила в приказку – «клин клином вибивають», а даремно.
Так сталося і зі мною. Метелики в живoті вже не були настільки відчутні як десять років тому, але щось схоже все-таки було. Незнайомий чоловік перетворився на звичного і навіть приємного співрозмовника.
Потім був рік спільного життя. Синок, я і Михайло. Але мені здавалося, все якось не так. І все встало на свої місця, коли Женя попросив мене стати його дружиною. Я зраділа, навіть розплакалася.
А потім він додав, що сина я повинна відправити жити до своєї мами, інакше сім’ї у нас не вийде. Так між нами завжди буде стояти мій перший чоловік Саша, вибирай – або він, або я.
І я його не звинувачую. Намагаюся його зрозуміти, він має право жити так, як хоче. Кажуть, чужих дітей не буває, але це неправда. Вони є, і вони чужі навіть, чужі для наших душ.
Вибору для мене немає і не існувало ніколи, мій син – це частина мене. Дуже шкода, що для любові є перепони. Хоча чи є вона любов, якщо є якісь перепони. Можливо, її просто не існує.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
