fbpx
Життєві історії
Михайло і Ганя стали немічними, постаріли. Донька навідуватися часто не могла, найняла молодицю, щоб допомагала їм. У понеділок приїхала Наталка. Жвава, енергійна, шустра жінка. Та баба Ганя стала помічати, що як вона їде, то дід сумний стає, а як повертається – ніжний та лагідний. – Наталя мені люба! Хочу бути з нею, – сказав старий. Ганя такий галас зняла. – Ганю вгомонись, сусіди почують! Ніхто нічого не знатиме, якщо не ляпнеш. Наталя більше не приїде, я сам до неї їздитиму у місто! Донька, як приїхала в село, не могла зрозуміти, чому злягла мати

Михайло і Ганя стали немічними, постаріли. Донька навідуватися часто не могла, найняла молодицю, щоб допомагала їм. У понеділок приїхала Наталка. Жвава, енергійна, шустра жінка. Та баба Ганя стала помічати, що як вона їде, то дід сумний стає, а як повертається – ніжний та лагідний. – Наталя мені люба! Хочу бути з нею, – сказав старий. Ганя такий галас зняла. – Ганю вгомонись, сусіди почують! Ніхто нічого не знатиме, якщо не ляпнеш. Наталя більше не приїде, я сам до неї їздитиму у місто! Донька, як приїхала в село, не могла зрозуміти, чому злягла мати

Дідусь Михайло і бабуся Ганя на старості літ стали немічними. Тут нічого дивного, адже їм уже по 80 років. За матеріалами

Дочка навідує рідко, тому вирішили найняти доглядальницю.

Дочка ніби усе має, але батьки все одно хочуть хоч чимось допомогти, тому тримають клаптик городу, трішки курей , качок. Віка не потребувала домашніх продуктів, але дуже не хотіла обpaжати батьків, тому брала і нахвалювала. Але якось раз вона сказала, що за свої гроші найме помічницю, щоб допомагала. І тоді дівчина вислухала від дідуся. Мама переживала, що скажуть в селі люди, що засміють.

Але донька і не збиралась слухати, у понеділок приїхала Наталка (помічниця). Досить жвава, енергійна, шустра жінка. Розвелась з чоловіком, бо пив багато, має доньку.

Поки говорили, вона встигла посуд помити, підмести, на городі пополола. Дід з бабою порадились і вирішили , що їм таки треба така помічниця.

Скоро буде зима, допомогла їм заховати в льох врожаї. Жінка повідомила, що буде рідше навідуватись , бо як такої роботи немає. Баба добре відреагувала і не помітила, як дідусь засмутився. Його настрій залежив від відвідування Наталі. Як її не було, то він ходив сердитий роздратований, а як приходив день, коли вона мала приїхати, то дід ставав таким лагідним, ніжним. Ганя це помітила і питає:

– Що з тобою таке ? Як ми вдвох,то гарчиш, кричиш, чубришся, а як Наталя має приїхати , то такий лагідний, милий,- з роздратованістю сказала баба.

– Як же довго я чекав, щоб ти заговорила про це. Наталя мені люба. Я знаю, що вже старий, дурний , але ж сеpцю не накажеш, літа не є перешкодою.

Ганя як ото почула, то так і сіла, як стояла. В шоці була, але як дойшло, що то правда, то такий галас зняла.

– Ганю вгомонись, сусіди почують, подумаю, а я ще дай Боже… Ніхто нічого не знатиме, якщо не ляпнеш. Наталя більше не приїде, можеш дзвонити дочці і казати, щоб іншу шукала. Я сам їздитиму до Наталі в місто.

Баба заспокоїлась, через кілька днів злягла, думала дід прийде до тями. Та де там, щомісяця їздив в місто, а як хтось бачив каза, що за пенсією в банк.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

facebook