Ми живемо в Одесі, біля моря. Минулого літа свекруха сказала, що їде до нас. Я, звичайно, не дуже зраділа цій новині, але ж вона – мати мого чоловіка. І я стала готуватися гостинно зустріти родичку. В призначений день ми з чоловіком поїхали на вокзал. Свекруха приїхала не одна. Разом з нею прибув ще й брат чоловіка з дружиною, їхні двоє дітей та сестра чоловіка зі своїм нареченим. Вони всі вирішили оселитися в нас, в двокімнатній квартирі. Свю дорогу додому я мовчала, думала, чим я їх годуватиму. Пройшов тиждень, а їхати вони не збиралися. Діти переламали майже всі меблі, помалювали шпалери, а квартира перетворилася на прохідний двір. На кухню неможливо було зайти. Я хотіла вже їх вигнати, але мене зупиняв чоловік. Та одного дня я, врешті, наважилася

Мені 34 роки, зі своїм чоловіком я познайомилася під час чергового відрядження. Мені Олександр відразу сподобався, він вихований, розумний і працьовитий. Зустрічалися ми не довго і вже через пів року одружилися. Великого весілля ми не робили, зібралися лише найближчі родичі і друзі.

Оселилися ми в моїй квартирі, не далеко від Одеси. Стосунки в нас дуже добрі. Ми майже ніколи не сваримось, загалом я можу сказати, що в шлюбі я щаслива. Але коли прийшло літо, то все трохи змінилося. Справа в тому, що до нас в гості вирішила приїхати свекруха. Ну, я собі думаю хай їде, я навіть трохи зраділа трохи відпочине на узбережжі.

Ми з чоловіком стали готуватися до зустрічі гості. У визначений день, ми поїхали на вокзал зустрічати Марію Миколаївну, і м’яко кажучи, були шоковані. Вона приїхала не сама, як казала нам, а разом з нею ще й брат чоловіка з дружиною, їхні двоє дітей, і сестра чоловіка зі своїм нареченим. Вони всі вирішили оселитися в нас, в двокімнатній квартирі. Ще якби свекруха була сама, я була б зовсім не проти, а так стільки людей я не можу та й не хочу бачити у своїй квартирі, у мене не вілла або розкішні апартаменти.

Чоловік, побачивши моє невдоволення, став заспокоювати, сказав, що це тимчасово, і скоро вони з’їдуть. Я теж подумала, що вони побачать, що квартира не велика і довго в нас не затримаються. Але, на жаль, ми обоє помилялися. Я людина гостинна, але коли гості не просто затримуються на довго, але й поводяться як свині, це виходить за всі рамки.

Пройшов тиждень, а їхати вони не збирались. Діти переламали майже всі меблі, помалювали шпалери, а квартира перетворилася на прохідний двір. Свекруха взагалі почала встановлювати свої порядки, то посуд переставить, то меблі пересуне. Здавалося, цей жах ніколи не скінчиться. На кухню неможливо було зайти. Всі ці дні я харчувалася в кафе або у своїх батьків.

Я хотіла вже їх вигнати, але мене зупиняв чоловік. Не хотіла ставити його перед вибором: я, або рідні. Але як то кажуть всьому є межа. Останньою краплею став приїзд ще одного брата.  Мій терпець увірвався і через 2 дні у нас стався справжній скандал. Найбільше мені прикро не за квартиру, так як їй потрібен терміновий ремонт, а скільки за ставлення чоловіка. Бачачи всю несправедливу ситуацію, він вибрав нейтральну сторону. А я залишилася одна з цими проблемами, можливо друзі мають рацію, і я прийняла поспішне рішення, адже чоловік і дружина завжди повинні підтримувати один одного, бути опорою.

З чоловіком ми помирилися, я сподіваюся він мене зрозумів, а от родичі, сподіваюся, більше не приїдуть.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – okna-forte.ru

You cannot copy content of this page