fbpx
Життєві історії
Ми живемо у власному будинку, взимку опалення нам обходиться дуже дорого, от за минулий місяць ми заплатили сім тисяч гривень. Свекруха бачила платіжку, але навіть оком не повела і не запропонувала хоча б тисячу гривень від себе. Адже ж має гроші, я точно знаю. Пенсія у неї велика, але вона все відкладає

Я завжди вважала, що той, хто залишився жити біля батьків, повинен їм допомагати, а ті в свою чергу, мають відповідно і спадщиною розпорядитися. Та моя логіка потерпіла крах, коли я дізналася про вчинок своєї свекрухи.

Мамі чоловіка 67 років, вона на пенсії, і ми живемо разом з нею. Ми відразу після нашого весілля переїхали до неї і ведемо спільне господарство. Та в основному виходить, що ми все купуємо і все оплачуємо, а мама чоловіка свою пенсію відкладала.

Свекруха навчилася економити, повністю живучи за наш рахунок. Все б нічого, адже живемо в її квартирі і готові оплачувати комунальні послуги і купувати продукти, але проблема в тому, що свекруха за останніх років сім не вклала в сімейний бюджет жодної гривні.

Жінка вона насправді дуже хороша, спокійна, вона ніколи не влазить в наші з чоловіком сімейні справи, але і зовсім не допомагає. Мені здається, що колись вона такою не була. А відколи пішла на пенсію, почала економити і свої гроші відкладати.

Ми живемо у власному будинку, взимку опалення нам обходиться дуже дорого, от за минулий місяць ми заплатили сім тисяч гривень. Свекруха бачила платіжку, але навіть оком не повела і не запропонувала хоча б тисячу гривень від себе. Адже ж має гроші, я точно знаю.

Пенсія у неї велика, бо вона працювала в свій час держслужбовцем, за ці гроші вона і себе, і нас могла б прогодувати, але вона все відкладає.

Продукти додому свекруха теж не купує, їй простіше зателефонувати моєму чоловікові і продиктувати список продуктів, які треба купити. Він все купує без питань, і знову мама не віддає жодної гривні. Пенсія їй приходить на карточку, а куди вона діває гроші для мене довгий час залишалося загадкою.

Ні мене, ні чоловіка, ні нашого сина свекруха не вітала з жодним святом, а от про її день народження ми не могли забути, бо вона наперед замовляла подарунок.

На вихідні свекруха їздить до своєї доньки, молодшої сестри мого чоловіка. Зовиця з чоловіком і дітьми живе у свекрухи. Мама мого чоловіка завжди бідкається, що її доньці дуже не пощастило, адже вона не господиня у своєму домі.

А нещодавно я дізналася, що зовиця купила квартиру і допомогла їй в цьому моя свекруха. З’ясувалося, що всі гроші вона відкладала для доньки. Звичайно, на оплату всієї квартири не вистачило, але сума назбиралася не мала.

Далі більше: мама чоловіка забажала, щоб ми допомогли зовиці ремонт в квартирі зробити. Я відразу сказала, що я проти, а свекруха мені нагадала, що якби ми не прийшли жити до неї «на все готове», то її донька не поневірялася б по чужих домах. А тепер ми всі маємо допомогти її доньці.

У мене б не було запитань, якби я знала, що будинок свекрухи буде повністю записаний на мого чоловіка. Але ж ні, за уже існуючим заповітом, будинок в рівних частках належатиме моєму чоловікові і його сестрі. А ремонт ми маємо зробити зовиці як компенсацію за те, що вона жила не вдома біля мами, а у свекрухи.

Я так і не зрозуміла її логіки – за що ми маємо виплачувати гроші зовиці?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page