З Олександром я в шлюбі вже більше семи років. На момент одруження у кожного з нас було по маленькій двокімнатній квартирі в спальному районі. Після весілля ми почали жити в квартирі чоловіка, відремонтували її, обставили, привели в порядок. Всі ці роки свою квартиру я здаю, а гроші вкладаю в сімейний бюджет – то на ремонт, то на нову кухню, то на поїздку у відпустку.
Грошей я не шкодувала, адже ми з чоловіком вкладалися в спільну справу. Жили ми добре, але у нас була проблема – ми не могли народити дитину. Робили все можливе, витратили багато грошей, але нічого не виходило.
Пів року тому чоловік запропонував мені трохи відпустити ситуацію. Відпочити, озирнутися, з’їздити в якусь гарну подорож. Адже десятки і сотні історій, коли чудо траплялося саме за таким сценарієм. Пожити спокійно, а потім знову розглянути це питання. Дивись, воно якось само все вирішиться, якщо просто покластися на долю. Саме так ми і зробили.
Чесно кажучи, я сама втомилася від цього всього. Постійно чути одне і те ж: – Тридцять років, дітей немає. Пора вже, пора.
Тому я майже без заперечень погодилася з чоловіком – треба відволіктися. Зайнятися чимось іншим. Тільки ось чим би таким зайнятися, щоб розвантажити голову і не думати про головну проблему?
– Так ось хоч наприклад давай нову квартиру купимо – велику, зручну! – несподівано запропонував чоловік. – Продамо наші дві двокімнатні квартири і купимо в хорошому районі трикімнатну. Відремонтуємо, обставимо, заживемо по-людськи.
І чим далі, тим більше чоловік напирає на цю ідею – продати наші квартири і з’їхатися. А ось я якось від такої ідеї не в захваті. Ні, у нас міцний стабільний шлюб, відносини, які показали і довели свою міцність, чудова сім’я, і я впевнена у своєму чоловікові на 100%.
Хоча, в житті всяке буває. Часто чоловіки йдуть від дружин, не озираючись навіть не двох-трьох дітей, а у нас і дітей немає. І не факт, що будуть. А якщо завтра від мого чоловіка народить інша жінка?
Такий сценарій цілком може бути і що тоді я буду робити – розмінювати нову квартиру на дві гірші? Ні, це мені не підходить. Хоча ні про яке розлучення і розподіл майна я зовсім не думаю, але всяке буває. Особливо коли в родині немає дітей.
Та й якщо добре подумати – ну навіщо нам на двох велика трикімнатна квартира? Якби у нас була дитина – звичайно, був би сенс об’єднати квартири, а так – в одній кімнаті – спальня, в іншій – вітальня, а в третій? Кімната для гостей? За сім років шлюбу гостей, які б у нас ночували, було небагато.
Загалом, продавати свою квартиру, і переїжджати я не хочу, але чоловік наполягає. А тепер почав підозрювати, що я вирішила з ним розлучитися. Мовляв, чого це ти раптом? Розлучатися, чи що, зібралася? Майно ділити? А чого тоді чекаєш? Що значить «мало що»? Ні, ти вже кажи далі.
Обстановка в сім’ї останнім часом значно погіршилася. Почалися непорозуміння – в основному через житлове питання. І якщо спочатку я просто не могла сформулювати, чому мені так не подобається думка «з’їхатися», об’єднати квартири, то тепер вона вже відверто боюся це робити.
Відразу не об’єднали майно, в перші роки, коли і думок всяких не було, і дитину чекали і вірили – а тепер для чого це робити?
Але я бачу, що чоловік не збирається відступати, то ж можливо, поки не пізно, треба довіритися чоловікові, продати свою власність, купити квартиру його мрії в престижному районі і жити розкошуючи? А розлучимося – значить, доля така, розміняють знову квартиру та й все.
Хотілося б почути думки людей, що краще зробити в моєму випадку?
Фото ілюстративне – womanhit.
