З сестрою ми виросли в бідовій сім’ї. В селі стояла маленька хата, старенький паркан, у батьків не було грошей навіть криницю викопати, по воді для себе ми бігали до сусідів. І добре, що жили біля річки, там брали воду для свого господарства.
А потім тата не стало, нам стало жити ще важче. Адже пенсія у бабусі була маленька, а мама, працюючи за копійки в колгоспі, теж не могла нас добре забезпечити. А потім приїхала з-за кордону мамина давня подруга. Привезла великі гроші, почала будувати хату.
Тітка Ольга стала підмовляти маму і говорити, щоб кидала це село, залишала дітей на маму свою, нашу бабусю, а сама їхала в Італію, заробити грошей і найти собі чоловіка багатою.
Мама була ще тоді молодою жінкою, бідне життя їй набридло і вона, не довго вагаючись, поїхала.
Гроші мама передавала нам непогані, і в фінансовому плані нам жити стало, звичайно, трохи легше. Ми росли, а мама нас забезпечувала, передаючи гроші. мама приїжджала рідко. Коли сестра закінчила школу мама забрала її до себе, а я залишився доглядати стареньку бабусю. Відтоді мама з сестрою не приїжджали і гроші пересилати перестали. Після школи я пішов в колгосп працювати, у мене не було грошей, щоб поїхати навчатися у місто і бабусю стареньку не міг залишити саму.
Якось мені тітка Ольга, яка вчергове повернулася з Італії, розповіла, що мати там живе з чоловіком і донька з ними. У мене якась така образа на них затаїлася, що я після того їм телефонувати не хотів, та й мама не дзвонила. З зарплати я потихеньку став відкладати гроші, зробив ремонт у хаті, завів господарство.
А потім, несподівано, не стало моєї бабусі, єдиної рідної людини, яка підтримувала мене і любила щиро.
Мама наступного дня повернулася з-за кордону, вона приїхала оформляти спадок, адже хата тепер належала їй. Мама розповідала, що з чоловіком у неї там не склалося і вони з сестрою повертаються в село, а хата тепер належить їй, тому вони спокійно з сестрою будуть там жити тепер.
Мені дуже сумно від того, я думав, що мама не претендуватиме на хату, а вона вирішила повністю оформити її на себе, незважаючи на те, що я один довго доглядав за бабусею. І вона віддасть її сестрі. Але ж вона вже валилася, я все там відремонтував за свій кошт і паркан новий поставив.
Тепер виходить, що у мене нічого немає, навіть рідні люди стали мені чужими.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
