Разом ми вже 12 років, ми – звичайна щаслива сім’я, яка живе у власному будинку і виховує донечку. В своєму світі ми були щасливі. Мої батьки живуть в іншому місті, тому приїжджають до нас вкрай рідко, тільки на дні народження. Свекруха теж живе окремо, але недалеко від нас. Вона живе одна, тому гостює у нас щотижня.
Свекруха, дивлячись на те, як добре ми живемо, хотіла переїхати до нас. Мій чоловік завжди був маминим синочком, тому коли вона пустила скупу сльозу не стримався і, навіть не порадившись зі мною, перевіз свекруху в наш будинок. Я була категорично проти цього, але моєї думки ніхто навіть не спитав.
Чоловік постійно мене переконував, що так буде краще для всіх: і мама перестане відчувати себе кинутою, і дочки буде веселіше, і мені легше, адже вона буде допомагати мені з домашніми клопотами.
Спочатку мені дійсно стало легше. Свекруха повністю взяла на себе побут. Вона готувала смачні сніданки для чоловіка і доньки. Я не снідаю, а тільки п’ю каву вранці, тому від них мені ніякої користі не було. Коли ми поверталися додому ввечері, то нас завжди чекала смачна гаряча вечеря. У будинку завжди був порядок і чистота. Однак, я відчувала, що така ідилія триватиме недовго.
Якось я захворіла і залишилася вдома. Свекруха навіть не помітила, що вранці я не вийшла на кухню, можливо тому вона вирішила, що я пішла на роботу, а вона в будинку як завжди одна.
Я лежала в своїй кімнаті. Двері були прочинені і я випадково почула її телефонну розмову з подругою. Вона розповідала, яка я погана невістка, що я не готую сніданок її синові, не прибираю в будинку і взагалі, що її сину дуже не пощастило.
– Уявляєш, їй взагалі не цікаво, чи ситі її чоловік і дитина, – не переставала скаржитися на мене свекруха. – А господиня ніяка: ні прибрати, ні скласти, ні продукти закупити. Вона навіть грошима не вміє правильно розпоряджатися. Ти знаєш, Марино, я вчора уважно придивилася до нашої внучки, ну зовсім на нас не схожа. Скажу синові, нехай ДНК тест зробить.
Після цих її слів, я знайшла в собі сили спуститися на кухню. По виразу обличчя свекрухи було зрозуміло, що їй ніяково і вона здогадалася, що я чула всю її розмову. Однак, ні вона, ні я нічого з’ясовувати не стали. Я попила води і повернулася в свою кімнату.
Увечері, коли чоловік повернувся з роботи, свекруха знову взялася за своє.
– Олежику, синку, я тут з тобою поговорити хотіла. Ну подивися уважно на Катрусю. Вона на тебе зовсім не схожа. Може, варто тест на батьківство пройти?
Я не втрималася, вибігла з кімнати і почала з’ясовувати зі свекрухою відносини:
– Що ви собі дозволяєте? Як ви смієте в моєму домі таке говорити?
– Ось бачиш, синку, на злодієві і шапка горить, захищається, не хоче, щоб ти правду дізнався.
Я щиро сподівалася, що чоловік припинить це, наказавши своїй мамі, щоб вона негайно припинила верзти нісенітниці. Але він наказав мені забиратися з їхнього дому.
– Негайно збирай свої речі. Не хочу тебе бачити в моєму домі, – під впливом волань матері наказав чоловік.
Його слова були для мене як холодний душ. Я не могла повірити, що мій коханий чоловік, батько моєї дитини може так вчинити зі мною. Однак, з’ясовувати нічого не стала. Зібрала речі і переїхала з дочкою до себе на квартиру.
Минуло два роки. Я зустріла свою справжню любов і ми вирішили одружитися. З колишнім у мене немає ніяких зв’язків. Того вечора я викреслила його зі свого життя раз і назавжди.
Одного разу я щаслива гуляла по місту і випадково зустрілася з ним. Олег був сумним. Він почав говорити мені, що я погарячкувала тоді і не треба було мені йти від нього.
І що його мати не дає йому спокійно жити. Він почав просити мене повернутися до нього і почати все спочатку, але я для себе чітко зрозуміла: дороги назад немає і все, що робиться – все на краще.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
